Результати пошуку

Знайдено 94 позиції за запитом «»

  • 5 міфів про тестування. Спростовує QA-техлід компанії AMO

    На етапі зародження IT-індустрії в Україні тестувальників в компанії брали з єдиною умовою — знання англійської мови. Всьому іншому навчали в процесі роботи, розповідає Валентин Костромін, QA техлід компанії AMO з екосистеми Genesis. З роками ситуація у професії, як і в усій індустрії, змінилась кардинальним чином. Стереотип про те, що тестувальник — це найпростіша професія в IT і такий собі «трамплін» перед переходом у розробники, — більше не актуальний. Але є декілька аспектів професії, про які в спільноті й досі ведуться дискусії. Ми розпитали Валентина про найпоширеніші міфи, які існують серед тестувальників. > Міф № 1. Тестова документація завжди важлива і допомагає в роботі. > Міф № 2. Знання мов програмування для QA необов'язкове. > Міф № 3. Автоматизація витіснить ручне тестування. Або навпаки. > Міф № 4. «Автоматизатори» і «мануальники» — це різні команди, які повинні працювати окремо одна від одної. > Міф № 5. Технічна академічна освіта обов'язкова для QA. Міф № 1. Тестова документація завжди важлива і допомагає в роботі. Насправді темпи розробки у нинішньому світі настільки високі, що постійна підтримка актуальної документації просто неможлива. Багато QA наступають на ці «граблі» — витрачають багато часу на написання документації, яка практично відразу застаріває, і ніяк не стає в пригоді. Але бувають і винятки — залежить від сфери. Якщо говорити, наприклад, про сферу медицини, то там наявність документації регламентується на законодавчому рівні, і без неї нікуди. У інших же випадках документація тільки в мінус — віднімає час і сили, не додає користі. Міф № 2. Знання мов програмування для QA необов'язкове. Ця думка поширена серед новачків в QA, які після курсів приходять на роботу і думають, що знати хоч би одну мову програмування не треба. Цей стереотип — продовження помилкового уявлення про те, що програмування, мовляв, складна річ, а тестування — нічого складного, тільки «кнопки натискати». Звичайно, це не так. Рано чи пізно будь-який QA все одно приходить до необхідності розібратися в програмуванні, тому що неможливо тестувати щось, якщо ти не розумієш, як воно влаштоване. Тестувальник постійно працює в контакті з програмістами, але йому буде складно просунутись далі позиції джуніор-спеціаліста, якщо він не знатиме хоч би базових принципів розробки. Що саме треба знати — залежить від того, в яку сторону фахівець планує далі розвиватися. Якщо збирається залишатися мануальним тестувальником, то йому буде достатньо загального розуміння принципів програмування, а не конкретної мови. Якщо ж планує переходити на автоматизацію, тестування навантаження, ставати лідом, то тут потрібна як мінімум одна мова програмування, яку важливо вивчити добре і постійно писати нею код. Чому лід повинен уміти програмувати? Існують компанії, в яких призначають лідами мануальних тестувальників без знання мов програмування. Але рано чи пізно будь-який продукт доходить до стадії, коли автоматизація потрібна, і тут в команду починають шукати автоматизатора. З'являються дві проблеми: по-перше, з автоматизатором немає кому проводити співбесіду, а по-друге, навіть якщо його знайшли й найняли, для нього лід-мануальник не може бути повноцінним керівником, тому що він не розуміє, чим саме займається автоматизатор. Міф № 3. Автоматизація витіснить ручне тестування. Або навпаки. Це найбільш гаряча дискусія в QA-спільноті, в якій насправді заховані відразу два міфи. Перший — ручне тестування помирає, і скоро зникне зовсім. Другий, протилежний — автоматизацією не можна замінити мануальників. Обидва ці твердження не зовсім вірні, а істина знаходиться десь посередині. З одного боку, без автоматизації зараз складно, а в якийсь момент розвитку продукту просто неможливо. Проєкти ніколи не зменшуються, вони завжди розвиваються і ростуть, і чим більше функцій у продукті, тим більше часу треба на їх тестування. Настає момент, коли команда починає випускати по одній фічі на тиждень, і при цьому на одну нову фічу треба перевірити ще сотню таких фіч, щоб вони в процесі релізу не «зламалися». Кількість часу, необхідного на тестування, зростає величезними темпами. Чому спочатку складалася думка що мануальники краще за автоматизаторів? Тому що час мануальників коштує дешевше. Там, де ти в команду візьмеш одного автоматизатора, можеш найняти від двох до чотирьох «ручних» тестувальників (залежно від грейда). І вони будуть просто більше перформитити — така думка існувала раніше. Але зараз це не працює. Час автоматизатора не так сильно росте при зростанні кількості функцій на проєкті. А от у випадку з мануальниками час росте пропорційно зростанню проєкта. Кожна нова фіча — це плюс умовна одиниця часу мануальника. Тому звичайно вигідніше взяти одного автоматизатора, аніж чотирьох мануальників. Але у цього питання є й інша сторона. Мануальне тестування не може зникнути зовсім, тому що автоматизувати все неможливо, і, мало того, автоматизувати все не доцільно. Існують проєкти, які, наприклад, здебільшого будуються на Google Analytics. Вони роблять у себе в адмінці дашборди з аналітики Google, і додають до них внутрішню аналітику. Сервіси Google — це third party (зовнішні джерела інформації), й команда ніяк не може вплинути на їх набір функцій, але при цьому дуже сильно від них залежить. Ви можете автоматизувати тестування такого проєкту, але при будь-якій зміні функцій з боку Google вам треба буде постійно виправляти всі тести у себе. При цьому витрачається величезна кількість часу на підтримку, й доцільніше застосовувати тут ручне тестування. Міф № 4. «Автоматизатори» і «мануальники» — це різні команди, які повинні працювати окремо одна від одної. Я часто зустрічаю таке бачення серед лідів і автоматизаторів з компаній, що займаються аутсорсингом. Як це виглядає? Раз на спринт мануальники приходять до команди автоматизаторів, приносять готову документацію, всі тест-кейси й перевірки, які вони хочуть зробити. Автоматизатори впродовж спринту роблять ці тести, при цьому не завжди самостійно перевіряючи їх на коректність, а потім віддають назад мануальникам для перевірки. У чому тут проблема? Автоматизатори в такій системі не знають, в чому суть проєкту і яку бізнес-цінність він несе. Вони тестують функціональність, не розуміючи, навіщо вона потрібна в контексті усього продукту. Але це гальмує як професійний розвиток тестувальників, так і проєкт в цілому. Як це повинно бути влаштовано? Одна загальна команда, плюс фахівець на позиції General QA, який одночасно покриває й автоматизацію, і завдання мануального тестування. Як правило, це команда, в якій на два-три розробники на одного QA. У них є своя частина функцій, яку вони розробляють і покривають увесь цикл тестування. Такий підхід часто зустрічається в невеликих кросфункціональних командах в продуктовому IT, і він дуже ефективний. Будь-який член команди може приносити додаткову цінність не лише за допомогою виконання своїх обов'язків, але і новими ідеями та баченням, а цього без знання продукту не буде. Міф № 5. Технічна академічна освіта обов'язкова для QA. Якщо ви подивитесь вакансії для QA в західних компаніях, то навряд чи знайдете хоч одну, де не буде вимоги про наявність академічної освіти в технічній сфері. Такі ж вимоги часто додають українські компанії, що створюють продукти та сервіси для західних замовників. У такого підходу дві причини. Перша — академічна освіта в закордонних університетах влаштована принципово іншим чином, аніж в Україні. Наявність американського або європейського диплома дійсно дає хоч би мінімальні гарантії, що фахівець обізнаний в теоретичних питаннях, і компанії звертають на це увагу. Друга причина — те, що зараз багато фахівців QA приходять в індустрію після закінчення курсів, і їх експертність обмежена тільки сферою QA, а базове розуміння того, як працюють, приміром, мережі або HTTP, часто відсутнє. При цьому тестувальник повинен працювати на веб-проєкті, в якому йому буде складно без розуміння принципів роботи інтернету. Проте, в українських реаліях наявність диплома про вищу технічну освіту мало що гарантує, а компанія швидше дивиться на навички й готовність рости, розвиватися і займатися самоосвітою. Я вважаю, що технічна академічна освіта не обов'язкова — і не лише для тестувальників, але і для розробників в цілому. Якщо програміст працює, приміром, на проєкті, пов'язаному з банкінгом, то академічна освіта у сфері фінансів буде йому корисніша, ніж технічна. А усі необхідні професійні навички й знання можна отримати на курсах, з численних книг з тестування, і головне — на практиці, навчаючись в процесі, і обмінюючись досвідом і знаннями з колегами.

  • Genesis проведе безкоштовний інтенсив для маркетологів-початківців

    У червні Genesis разом із платформою STUD-POINT запускають двотижневий онлайн-інтенсив для майбутніх маркетологів. Програма безкоштовна і складатиметься з чотирьох блоків: лекцій від провідних маркетологів Genesis, тесту за матеріалами лекцій, практичного кейса для застосування набутих знань та онлайн-випускного. Навчання стане в пригоді як для тих, хто лише почав цікавитись сферою, так і для практиків, які хочуть дізнатись більше про маркетинг в ІТ. На лекціях фахівці Genesis розкажуть детальніше про специфіку таких напрямів маркетингу: Performance, Email&Push, SEO, Brand та Creative Marketing. Серед лекторів програми: фахівці з Boosters, GMEM, AMO, Holy Water, Impulse та PR команди з екосистеми Genesis. Усі учасники матимуть доступ до закритого ком’юніті маркетологів проєкту, у якому фахівці ділитимуться корисними матеріалами: чеклістами, словником маркетолога та розбором маркетингових метрик. Після основного блоку лекцій слухачі складатимуть тест, за результатами якого буде визначено 50 найкращих учасників, що отримають практичний кейс для відпрацювання навичок у командах. А вже після захисту практичних робіт відбудеться онлайн-випускний — подія, де учасники зможуть більше поспілкуватися з лекторами та дізнатися про актуальні кар’єрні можливості в Genesis. За результатами участі в інтенсиві 5 найкращих учасників отримають подарунок — індивідуальну кар’єрну консультацію зі senior-маркетологом Genesis. Команда, яка найкраще вирішить кейсове завдання, отримає CV-консультацію від Talent Acquisition Specialist з Genesis. Старт інтенсиву — 6 червня. Зареєструватися та дізнатись більше деталей можна на сайті Marketing Intensive by Genesis & STUD-POINT. STUD-POINT — платформа для розвитку та набуття професійного досвіду для студентів і випускників України. Компанія проводить кар’єрні події, розвиває альтернативну освіту в Україні та допомагає молоді знайти свій професійний шлях.

  • Як зібрати $100 млн за три місяці. Інтерв’ю з Олегом Карпенком із фонду «Повернись живим»

    «Повернись живим» — найбільший в Україні фонд компетентної допомоги армії та єдиний, хто має сертифікацію на закупівлю товарів військового призначення. Як працюють великі фонди, що відбувається на передовій, та які технічні рішення рятують життя військових — про це розповів представник «Повернись живим» Олег Карпенко в інтерв’ю координаторці благодійного фонду Genesis for Ukraine Мирославі Власенко. Олег мав досвід військової служби в 95 окремій десантно-штурмовій бригаді Збройних сил України (ЗСУ), а з 2021 року — керує напрямом роботи з партнерами у фонді. Розмова відбулася в рамках циклу закритих зустрічей для співробітників Genesis. Публікуємо найцікавіше з інтерв’ю. Нещодавно фонду виповнилося вісім років. Як усе починалося? Що змінилося за цей час? Починали із закупівлі декількох бронежилетів, але згодом змінили фокус на технічний. Наприкінці 2021 року це була гнучка незалежна організація зі зрозумілою структурою, 30 співробітниками, наглядовою радою, затвердженою стратегією та чітким фандрейзингом. Головна ідея фонду — пошук та реалізація технічних рішень, які зберігають життя українським військовим. Наприклад, у 2019 році дослідження фонду показало, що від снайперського вогню щомісяця гинуло 7–15 наших військових, це була найпоширеніша причина смерті на передовій. Ми розробили мобільний комплекс спостереження за противником з окопу. Рішення коштувало близько 100 000 грн за один комплекс. З 2019 до середини 2021 року на позиціях, де їх встановили, не загинув і не був поранений жоден військовослужбовець. Ми реалізували цей проєкт за два місяці — від ідеї до встановлення на позиції поблизу донецького аеропорту. На державному рівні за найбільшого сприяння всіх високопосадовців на погодження такого проєкту пішло б не менше 1,5 року. Адже держава — дуже великий і повільний механізм. Зважаючи на це, чи державі вдається повноцінно екіпірувати військових? Нас часто питають, чому Міністерство оборони не закуповує тепловізори, індивідуальний захист тощо. Закуповує, але з початку війни кількість військовослужбовців збільшилася втричі. Крім того, держава має фокусуватися зараз на оперативному рівні — де знайти танки, літаки, артилерію, снаряди до «Точок-У». А питання тактичного рівня — тепловізори, зв’язок, бронежилети, каски — допоможуть закрити волонтери. Зважаючи на ріст кількості запитів та масштаби, наскільки зросла команда фонду? За два місяці зросла вдвічі. Зараз у штаті 64 працівники. Але ми очікуємо, що в найближчі місяці ми покажемо потрійне зростання. Уже зараз у нас іде найм, скоро відкриються нові вакансії та оголосять конкурс. До речі, у нас досить складний процес найму, один з етапів — поліграф. Які напрями закупок для вас найпріоритетніші? Зараз фонд працює в таких напрямах: Тепловізійна та нічна оптика, прилади нічного бачення, тепловізійні приціли. Технічне оснащення розвідки — камери відеоспостереження, квадрокоптери, безпілотники. Засоби зв’язку, радіостанції. Автомобільна техніка. Ми закуповуємо пікапи, щоби зробити підрозділи максимально мобільними й ефективними. Дістаємо багато критики, що закуповуємо нові автівки, а не старі. Але наше завдання — додати підрозділам мобільності, а не створити їм «головний біль» із пошуку СТО, це вже проходили у 2014–2015 роках. Переобладнання командних пунктів управління — оснащення серверами, ноутбуками, моніторами тощо. Командири мають приймати якісні рішення в нормальних умовах. Снайперський напрям. Отримуємо снайперські гвинтівки, дообладнуємо їх. Також у нас є інструкторський відділ, який займається підготовкою фахівців у цій сфері. Індивідуальний захист — каски та бронежилети. Наш благодійний фонд у Genesis — невеликий, ми приймаємо й обробляємо всі запити від співробітників та їхніх родичів, що воюють, тому в нас немає потреби в пріоритезації. А яким чином такий великий фонд як ваш, пріоритезує запити? У нас є чітка система, кому ми допомагаємо в першу чергу, кому в другу, а кому не допомагаємо взагалі. На нас ображаються, але маємо фокусуватися на допомозі тим, хто знаходиться зараз у самому пеклі. Підрозділи, які виконують завдання на сході та півдні України, є нашим пріоритетом. Ми безпосередньо залучені до створення корпусу резерву, знаємо всю їхню проблематику й намагаємось допомагати тим, хто працює в зоні бойових дій. Що наразі найважче дістати? Серед дефіцитних речей — засобу зв’язку. Ми намагаємося доукомплектувати підрозділи саме тими моделями, що закуповували з 2014 року. Є певні складнощі в пошуку їх у світі, адже не кожна країна і виробник хочуть працювати із фондом, але ми лупаємо цю скалу, працюємо і знаходимо. Як працював фонд на початку війни? Скільки часу знадобилося на розвʼязання операційних завдань? Перші тижні після вторгнення росії фонд був у такому ж стані шоку, як і вся країна. Усі хаотично займалися всім: шукали гроші, постачальників, розвантажували й завантажували фури. Кількість донейтів та запитів тоді зросла в десятки разів. Але досвід попередніх років дозволив швидко систематизувати всі процеси, чітко розподілити обов’язки, залучити нових людей та вийти з режиму хаосу за 2–3 тижні. Ми поступово розв’язували логістичні проблеми, питання із митницею тощо. Ми у фонді зіткнулися із логістичними проблемами. Як вам вдалося налагодили доставку на фронт? Одним із рішень було розділити офіс на три частини, відкривши хаби в Одесі та Дніпрі, щоби бути з передовою на відстані «витягнутої руки». Цей фактор, а також пряма комунікація з командирами й загальне бачення ситуації на сході, значно покращили логістику. Усі закуплені товари сьогодні швидко проходять бухгалтерський облік, перевозяться в ці два хаби, а далі розподіляються в підрозділи. У перший місяць процедура перетинання кордону та розмитнення була суперповільною. Як зараз із цим справи? Завдяки лобіюванню зі сторони Кабінету міністрів, Офісу президента й Міноборони деякі процеси спростились. Тісна співпраця із Міноборони й Генштабом дає нам змогу швидше проходити процедури розмитнення й перетинання кордону. Також «Повернись живим» отримав сертифікацію на закупівлю товарів військового призначення. Це дозволяє нам робити неймовірні речі — наприклад, купити «Байрактар». Те, що хвилює окремих військових — що робити й до кого бігти, якщо не маєш екіпірування? Приміром, пізніше долучився або втратив амуніцію. Фонд «Повернись живим» працює із запитами командирів підрозділів, а не окремих людей. Інакше нам потрібно було б збільшити штат вдесятеро. Набагато ефективніше закрити не 5–10 бронежилетів на день, а видати 500 штук на цілий батальйон. Тому я би радив звертатися до командира в першу чергу. А як щодо надійних постачальників — де шукати? Ринок військових товарів — дуже специфічний, тут усе побудовано на особистих стосунках. Співпраця з кожним постачальником, з кожною країною — це окрема бюрократична процедура — справжнє «коло пекла». Адже кожен контрагент має пройти ретельну юридичну та фінансову перевірку, сторони мають узгодити всі умови контракту. Але в нас немає часу тижнями проводити переговори. Мали негативний досвід співпраці з деякими німецькими та ізраїльськими компаніями. Так, на другий день війни ми замовили з Ізраїлю 9000 бронежилетів, а отримали їх тільки наприкінці квітня. Що робить армію ефективною? По-перше, навчений особовий склад. Один навчений взвод виконуватиме завдання якісніше, ніж батальйон людей, які ніколи в житті в руках не тримали зброї. Також усі дії підрозділів мають бути синхронізовані. По-друге, мінімізація бюрократії шляхом автоматизації процесів. По-третє, сучасний парк військової техніки. Ми маємо забути про радянські зразки. Що країна має зробити задля створення боєздатної армії в майбутньому? Противник не може постійно йти в наступ, тому рано чи пізно перша активна фаза війни закінчиться. Цю оперативну паузу ми маємо максимально використати для навчання наших військових, зокрема опанування нового озброєння, що надходить з інших країн. Інший напрям, з яким незабаром доведеться працювати, — доукомплектування артилерійських систем і систем залпового вогню. Наприклад, нам передають артилерійську систему 155 калібру. У нас є власне програмне забезпечення, яке дозволяє швидко наводити зброю і вести вогонь по противнику навіть із закритих позицій з допомогою планшетів. Таких питань буде ще дуже багато: переобладнання командних пунктів, збільшення ефективності системи протиповітряної оборони тощо. Отже, роботи попереду ще багато. У вас є курси менеджмента й лідерства для військових. Як ви вимірюєте ефективність? Це програма, яку ми започаткували ще 2019 році спільно з Українським Католицьким Університетом (УКУ). Перш за все навчання проходили інструктори, згодом ми почали поступово втілювати цю програму до підрозділів. Але ми встигли провести заняття тільки в трьох підрозділах і до вимірювання ефективності не дійшли, адже повномасштабне вторгнення змінило плани. Не знаю, коли ми повернемось до цієї програми. Напрям — актуальний, але не в активній фазі війни. Як зараз справи з донатами? Чи фіксуєте ви зменшення кількості пожертв? Так, у лютому-березні вони були в десятки разів більшими, ніж зараз. Але ми прогнозували, що так станеться. Українська економіка в складній ситуації. Ми розуміємо, що людям зараз важко, тому наше завдання — залучати регулярне фінансування від міжнародних партнерів. Наразі розробляємо алгоритм такої співпраці із міжнародним товариством. Зараз одночасно є багато несистематизованих волонтерських ініціатив — чи не знижує це загальну ефективність допомоги армії? Чи доцільно донатити на маленькі запити друзів? У такий час не може бути інакше. Обираючи, куди перераховувати кошти, думайте про кінцеву мету — чи хочете підтримати медиків або закрити чиїсь гуманітарні потреби? Допомогти нищити противника чи рятувати життя? Є збори, які я вважаю недоцільними зараз — ремені, окуляри, розвантажувальні системи. Вони не рятують життя. Також я закликаю всіх волонтерів, що допомагають військовим, ретельно вивчати нюанси, що вони купують та передають. Наприклад, є чіткий перелік сертифікованих турнікетів. Усі інші можуть не врятувати, а скалічити життя. Ви на постійному зв’язку із військовими. Чи ті, хто на передовій, відчувають підтримку народу? Одна з українських рис, які ворог не здатний зрозуміти — це всебічна підтримка армії. Коли на передовій виникає проблема з логістикою харчів, а місцеві коробками звозять допомогу зі щирими записками та побажаннями. Коли командир робить запит на тепловізор і вже за кілька днів одержує його на позиції. Усвідомлення того, скільки за цим стоїть кроків — хтось обробив запит, знайшов гроші, де купити за кордоном, привіз, оформив, доставив на передову, — неабияк мотивує. Я відчув це особисто, саме тому почав працювати у фонді. Відчуття, що ти не один, що про тебе не забули — це важливо. ЗРОБИТИ ДОНАТ У ФОНД «ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ».

  • Виклик прийнято. Як війна вплинула на процеси та найм у компаніях Genesis

    Genesis продовжує серію закритих освітніх заходів для співробітників — цього разу керівники декількох компаній екосистеми поділилися своїм досвідом подолання викликів, які принесла війна. Ярослав Морозов із Universe, Олександр Федоров з OBRIO і Галина Єфремова із SUITSME розповіли, як їх команди переживали війну впродовж останніх двох місяців, і що вони робили для того, щоб зберегти людей і бізнес. Гостем дискусії запросили Георгія Фомічева, СЕО партнерської компанії Plich (входить у холдинг SocialTech). У статті ми зібрали найцікавіше з обговорення. Ринок догори ногами Довоєнний «ринок кандидата» за лічені дні перекинувся з ніг на голову. Багато хто залишився без роботи, але не всі залишилися без перспектив, говорить Ярослав Морозов, СЕО Universe. Є професіонали, яких скоротили, але вони бачать, що в їхній галузі або спеціалізації на ринку достатньо пропозицій. «Безумовно, компаніям стало легше наймати. Хоча для країни це не дуже хороша новина, проте — на ринок дійсно вийшло багато крутих фахівців. І це не лише унікальна можливість для компаній покращити експертність команд, але й спосіб допомогти талановитим людям, які залишилися без роботи. Вони посилять нас, а ми посилимо їх», — говорить Ярослав. Думки з цього приводу серед управлінців різні. «Я вважаю легкість у наймі тимчасовим ефектом. Зараз українські компанії конкуруватимуть за співробітників не між собою, а з великими західними гравцями, такими як Booking і Airbnb, адже багато українських фахівців захочуть виїхати за кордон», — пояснює Георгій Фомічев із Plich. Він вважає, що в недалекому майбутньому українські компанії постануть перед викликом: створити такі умови для кандидатів, щоб стати кращою альтернативою будь-якому закордонному tech-гіганту. Що ж стосується самого процесу найму — в компаніях екосистеми Genesis він кардинально не змінився, хоча війна внесла свої корективи. «Ми такі ж прискіпливі й скрупульозні у відборі, жодні етапи не скорочували. Єдина складність: наймаєш людину і не можеш їй стовідсотково гарантувати конкретну дату, коли вона матиме змогу вийти в офіс. Адже наразі невідомо, коли там можна буде повноцінно і безпечно працювати», — розповідає Ярослав Морозов. У деяких компаніях війна не змінила й зворотний процес — звільнення. Проте жодні скорочення в компаніях екосистеми не пов'язані з війною, наголошують управлінці. «Це необхідно навіть зараз, — говорить СЕО OBRIO Олександр Федоров, — якщо залишити в команді одну людину, якій не вдається досягати результатів, то це, ймовірно, спровокує лавину, бізнес просяде, й доведеться звільняти вже не одного, а п'ятьох. Тим, кого нам довелося звільнити за останні два місяці, ми дали хорошу вихідну допомогу, якої вистачить на декілька місяців, щоб людина могла спокійно шукати роботу, яка буде їм підходити. З пошуком ми теж допомагаємо». Як війна вплинула на бізнес-процеси й продукт? Геймдев-компанія SUITSME була заснована на самому початку пандемії, тому всі бізнес-процеси були побудовані з урахуванням віддаленого формату роботи, а отже 24 лютого практично не постраждали. А от із продуктом виникли неабиякі виклики. Ось що розповіла СЕО компанії Галина Єфремова: «Гра SUITSME побудована на live-челенджах, які відбуваються одночасно для усіх гравців і тривають від 12 до 48 годин. Ми працювали над створенням бази челенджів, яка дозволила б нам у майбутньому планувати їх на тривалий час вперед. Але коли почалася війна, їх було підготовлено максимум на тиждень. Отже, ми розуміли, що якщо не зможемо швидко організувати створення нових челенджів для наших гравців, то продукт, а з ним й увесь бізнес опиниться під великою загрозою. Перші дні усі сили й ресурси ми кинули на те, щоб організувати безпеку нашим співробітникам. Але не всі могли швидко виїхати та увійти в робочий режим. Тому ми оперативно стали залучати тих співробітників, хто першим дістався до безпечних місць. Вони почали створювати контент для челенджів. Допомагали всі, від маркетологів до програмістів, аж доки контент-команда не змогла доєднатися до процесу. Одночасно ми оперативно додали функцію, яка у разі форс-мажору автоматично запускатиме челенджі місячної давності, щоб зменшити ризики втрати гравців. Тож наш продукт не постраждав, але ми зробили висновки стосовно роботи над ризиками, пов'язаними з контентом». В Universe, навпаки, до форс-мажору підготувалися заздалегідь, щоправда, він не стався. У компанії розробили план на випадок тотального відключення інтернету в країні. «Маркетингові витрати у нас немалі, і ми побоювалися, що у такому разі зазнаємо великих фінансових збитків», — говорить Ярослав Морозов. Знайшли вихід: віддалену співробітницю, яка перебувала в Туреччині, навчили працювати з маркетинговими інструментами. У разі повного відключення команди від інтернету, вона повинна була зупинити усі агресивні маркетингові кампанії й знизити бюджети. Крім того, команді Universe довелося «винайти велосипед» зі створення креативів для мобільних застосунків в нових умовах. Річ у тому, що раніше для знімання креативів в офісі залучали багато громіздкої техніки, яку вивезти в умовах швидкої евакуації було неможливо. Опинившись на тимчасовій корпоративній локації, команда придумала, як створювати анімовані креативи, що виглядають у додатку не гірше, ніж зняті на відео. Секрети віддаленої роботи Війна змусила повернутися до віддаленої роботи всі IT-бізнеси, які лише нещодавно вийшли в офіси після карантину. Втім, дискусії з приводу форматів і підходів до віддаленої роботи не припиняються й досі. Що краще: fully remote або гібридний формат? Чи можливо віддалено навчати джунів і трейні? Як проводити командні мітинги, коли співробітники розкидані у різних часових поясах? Більшість бізнесів екосистеми Genesis організували тимчасові корпоративні локації в західних регіонах України або Польщі. Зібрати хоч би частину команди в одному місці — неабияка удача. Це вирішує багато проблем, з якими стикаються компанії, що не мають доступу до звичних офісів. «Усім кандидатам на співбесідах кажу, як є: ми не знаємо, коли зможемо повернутися в наш офіс, але є класна корпоративна локація у безпечному місці та з усіма умовами для комфортної роботи. Відверто кажучи, у тих, хто в офісі або будь-якому спільному просторі, завжди є певна перевага перед тими, хто працює віддалено. На загальній локації співробітникам доступна неформальна комунікація — обговорення за обідом, брейншторми тощо. Ідеї та думки, що з'являються у таких стихійних обговореннях, ніде не документуються, і віддалені співробітники не можуть до них долучитися», — пояснює Георгій Фомічев. В OBRIO та Universe зараз — змішані команди. «Формат не повинен впливати на продуктивність команд. Справа не в процесах, а в людях. Професіонали зможуть ефективно працювати при будь-якому підході», — вважає Ярослав Морозов. З ним згоден і Олександр Федоров: «Віддалений онбординг цілком реально організувати якісно. Так, може це не буде так само ефективно, як в офісі, але в нинішніх обставинах це найкращий вибір». «Нам віддалений формат завжди допомагав — із самого старту компанії. До війни біля третини команди працювали віддалено, бо ми не обмежуємося тільки Києвом або Україною при наймі. Наприклад, у нас є співробітник родом із Греції, який не розмовляє українською. Тому всю документацію і комунікацію ведемо англійською. Всі наші процеси були заздалегідь адаптовані не лише до віддаленої роботи, але й до найму іноземців», — розповідає СЕО SUITSME Галина Єфремова. Ярослав Морозов з Universe поділився декількома порадами про те, як зробити віддалену роботу ефективною: Усі командні дзвінки краще робити з відео. Це тримає співробітників у робочому тонусі. Бажано, щоб усі учасники zoom-мітингів приєднувалися до дзвінка кожен зі свого ноутбука, навіть якщо більшість знаходиться разом на корпоративній локації. Це не створюватиме у віддалених співробітників відчуття «випадання» з командної роботи. Побудувати всі процеси в команді під один із можливих режимів: або fully remote, або офіс. Це мінімізує хаос в процесах і структурує їх. Віддалена робота, необхідність забезпечувати безперебійність бізнесу, нові неочікувані виклики й складні умови — із цим зіткнулися всі управлінці в українських IT-компаніях. Ніхто не знає, скільки нових викликів попереду, проте ті, що вже прийняті, встигли перетворитися на важкий, але унікальний досвід.

  • Вітаємо на борту. Як відбувається онбординг нових співробітників Genesis під час війни

    Знайомство із командою та особливостями культури компанії, налаштування взаємодії з колегами — невід’ємні етапи, які людина проходить у перші тижні на новій роботі. Ці процеси ми називаємо онбордингом. Завдяки їм новачок «ловить» атмосферу колективу, легше адаптується. Якщо онбординг організований правильно, людині буде комфортно працювати та розвиватися разом із компанією. Перші дні або тижні на новій позиції або в новій компанії — це завжди стрес. З війною на нього накладається ще й хвилювання за свою безпеку та долю близьких. Зараз онбординг важить ще більше, ніж раніше — задля емоційного комфорту співробітників та успіху компанії. Саме тому бізнеси з екосистеми Genesis не відмовлялися від звичних процесів, зокрема, й онбордингу, а трансформували їх під онлайн-формат. Розповідаємо, як адаптують нових співробітників у Genesis, хто залучений до онбордингу та що змінилося в ньому з 24 лютого. > З чого складається онбординг > Менеджер, ментор і друг. Учасники процесу > Діп-дайвінг. Як онбордять розробників > Креативники на борту. Досвід PlantIn > Що змінила війна? З чого складається онбординг Преонбординг розпочинається в день прийняття оферу, а закінчується з виходом фахівця на роботу. На цьому етапі з людиною спілкується рекрутер. Він надсилає співробітнику вітальний лист та повідомляє організаційні деталі: дату й час виходу на роботу, адресу офісу, тривалість випробного терміну, перелік необхідних документів тощо. Перший робочий день в Genesis зазвичай організаційний та минає за стандартною схемою. У перші тижні людина має дізнатися, як і чим живе компанія. Співробітник поступово розбирається в оргструктурі, знайомиться з колегами та своїми завданнями. Крім того, важливо познайомитися з цінностями, адже це не просто слова, а принципи, за якими дійсно розвивається бізнес, наголошує People Partner адмінкоманди Genesis Катерина Ямненко. «Також я стежу, аби новий колега навчився користуватися нашими внутрішніми системами, інструкціями та мануалами. На початку в людини виникає багато запитань, а відповіді на 90 % із них містяться саме на внутрішніх ресурсах», — говорить Катерина. На час випробного терміну (і після нього) керівник призначає регулярні щотижневі зустрічі, які в Genesis називають чекпойнти. Завдяки ним працівник розуміє очікування менеджера щодо своєї роботи, може попросити поради та просто поспілкуватися. Водночас менеджер відстежує, як триває адаптація та допомагає подолати труднощі. На цьому етапі на новачків чекає також адаптаційна зустріч зі співзасновником компанії Василем Ульяновим. Це регулярний щомісячний мітинг, на який зазвичай запрошують 30–40 новачків. Він знайомиться зі співробітниками, розповідає про ринок, місце компанії в ньому, бізнес-процеси та цілі, а також відповідає на питання аудиторії. Наразі тимчасово зустрічі не проводяться, однак незабаром цю практику відновлять. Усередині випробного терміну новачок має перше рев’ю. Це зустріч, де співробітник та HR обговорюють стан справ за півтора місяця: прогрес у цілях, налагодження взаємодії з колегами, перешкоди, що заважають роботі тощо. Успішне закінчення випробного терміну — це маркер, що онбординг та адаптація були продуктивними. У Genesis випробний термін триває три місяці та звершується ще одним рев’ю й постановкою цілей на наступні пів року. Враховують кілька складників: результати роботи, зворотний зв’язок від колег, власну оцінку свого прогресу. «Навіть зараз я бачу, що новачки цінують такі зустрічі, адже прагнуть отримати зворотний зв’язок та погляд на їхню роботу з боку колег», — говорить Катерина Ямненко. Менеджер, ментор і друг. Учасники процесу Основні організатори онбордингу — керівник та HR-менеджер. Залежно від проєкту та ситуації, у гру можуть вступати ще ментор та бадді. Керівник Його завдання: курувати весь процес адаптації. Якщо порівнювати учасників онбордингу з оркестром, то наймаючий менеджер грає першу скрипку. Він має розкрити потенціал людини так, щоби її професійний розвиток поєднувався з цілями бізнесу. Керівник «занурює» співробітника в команду, стежить за її прогресом, допомагає розібратися з робочими завданнями. Основний інструмент для цього — регулярні чекпойнти. Завдяки ним менеджер не лише відстежує успішність людини на посаді, а будує довірливі відносини. Так легше позбавитись страху «дурних» запитань і уникнути багатьох помилок, впевнена Олена Васів, керівниця креативної команди PlantIn. HR-менеджер Його завдання: забезпечити комфортне влиття співробітника в компанію. Якщо рекрутер — це перший контакт фахівця з компанією, то HR-менеджер — перша людина, яку він зустрічає після виходу в офіс. HR-фахівець детальніше знайомить новачка з історією, проєктами та культурою компанії, допомагає оформити документи, показує, як працюють внутрішні сервіси, підтримує. Одним словом, робить усе, щоби людина почувала себе комфортно та знала все, що необхідно на новому місці роботи. Ментор Його завдання: передати людині необхідні знання та навички. На етапі онбордингу наставник найчастіше потрібен фахівцям-джуніорам. Як правило, професіонал вищого рівня не просто ділиться своїми знаннями та досвідом, а вчить застосовувати їх у реальних ситуаціях. З допомогою ментора співробітник швидше знайомиться з новим продуктом, набуває вправності та долає труднощі. Наставника також залучають в інших випадках, наприклад, коли людина відчуває брак знань та навичок для кар’єрного зростання або зміни професії. Бадді Його завдання: стати «дружнім плечем». Якщо керівник і ментор допомагають здебільшого з робочими питаннями, то відповідальність бадді лежить у площині неформального спілкування. «Він із перших днів опікується новачком і стає його провідником у компанії на період випробного терміну», — пояснює Катерина Ямненко. Показати, як оформити вихідний чи лікарняний, нагадати, де знаходяться хелп-деск або бухгалтерія, пройтися пообідді та показати затишну кав’ярню біля офісу — усе це справа бадді. Діп-дайвінг. Як онбордять розробників Процеси онбордингу розробників та фахівців, що не мають справи із кодом, ґрунтовно не відрізняються, але програмісти потребують дещо більше часу та ресурсів, аби вдатися в усі особливості конкретного продукту. Про досвід онбордингу розробників розповідає Андрій Товстоног, Tech Team Lead в GMEM. «У перший день ми знайомимося: я розповідаю про себе та команду, прошу нового колегу зробити те саме. Попереднє враження складається вже після співбесіди, а тут дізнаюся більше про людину — яке в неї хобі, чи має вона домашнього улюбленця тощо. Далі — знайомство з цінностями та процесами. На цьому етапі розкриваються принципи, за якими працюють розробники в технічній команді. Спершу новачка підключають до всіх каналів комунікації, додають у чати, розповідають про правила користування загальними каналами. Потім призначають зустрічі й обговорення, надають документи та інструкції для ознайомлення. Налаштувати комунікацію особливо важливо зараз, коли команда трансформувалася з офісної на 100 % віддалену, а обсяг онлайн-спілкування зріс у рази. Якщо на другому етапі обговорюються більш загальні речі, то третій передбачає глибше занурення в процеси розробки. Він може тривати не один тиждень. Я називаю його «діп-дайвінг». На цій стадії в новачка вже є доступи до репозиторіїв розробки та інфраструктурних сервісів. Моє завдання — допомогти людині зануритися в продукт. Наголошую на двох аспектах: 1. Бізнес-процеси — які відділи є в компанії, як продукт заробляє, як формуються завдання, хто їх ставить тощо. 2. Технічна частина — описую інфраструктуру, сервіси, котрі ми використовуємо, механізми формування контенту. В останньому офері я прописав три основні речі, яких очікую від колеги після завершення випробного терміну: розуміння процесу розробки, технічної та бізнес-складової продукту. Увесь прогрес я відстежую на чекпойнтах — де потрібно, пояснюю, направляю, даю поради. Упродовж трьох місяців людина навчається, пристосовується до процесів та комунікації. Команда теж звикає до нового колеги. По закінченню випробного терміну на нього чекають рев’ю, нові цілі та офіційні вітання». Креативники на борту. Досвід PlantIn Іноді на допомогу новачку призначають наставника, який відстежує його розвиток та допомагає опанувати нові навички. Ось що про це розповідає Олена Васів з PlantIn. «Десь за тиждень до початку війни до нас у команду прийшов новий креативний маркетолог. Перший етап онбордингу — знайомство з керівником, ментором та командою — відбувся ще в офісі. Ми встигли зустрітися наживо, познайомитися та поспілкуватися. В умовах офісу ми звертаємо увагу на те, де сидітиме новий співробітник. Коли він поруч із ментором або колегами зі схожими обов’язками, спілкування та адаптація дуже спрощуються. Тож «старенькі» періодично міняються місцями. Ключові етапи адаптації людини ми залишили в нинішніх умовах та успішно перенесли в онлайн. Це стосується, зокрема, вивчення FAQ та бази знань команди. Для кожної позиції є свої матеріали, такі собі «шпаргалки» для роботи. Наприклад, новий креативний маркетолог отримала мануал, де зібрані наші найкращі креативи, рекламні концепції, сценарії для відео. Там є й посилання, за якими можна подивитися готові роботи, а також доступи до всіх потрібних сервісів. Ми в команді працюємо за системою OKR («Objectives and Key Results» або «цілі і ключові результати»— система цілепокладання, яка допомагає сформувати цілі як для фахівця, і для всієї компанії. Вони містять і ключові результати, які показують, що мета досягнута — ред.). Відтак на початку випробного терміну новачок має план та один рівень цілей на три місяці. Після завершення випробного я ставлю нові цілі та прописую чотири рівні цілей — для самого співробітника, департаменту, команди та компанії. Я не знижую планку та вимоги, проте розумію, що процес адаптації може бути довшим. Зараз у нашої команди хороші результати, процеси абсолютно не постраждали. З попереднього досвіду ми не можемо сказати, що на досягнення та труднощі значно вплинув саме онбординг». Що змінила війна? Завдяки оперативному релокейту співробітників у безпечні місця, компанії з екосистеми змогли відновити всі процеси за два тижні. Онбордингу новачків зараз приділяють ще більше уваги, ніж раніше, тому новий співробітник не залишиться без підтримки, говорить Олена Стакан, HR People Partner GMEM. «Ще до початку роботи я прописую для людини план дій, які чекають на неї після виходу до компанії. Ми заздалегідь готуємо техніку, надаємо доступи та організовуємо логістику. День новачка розпочинається з відеодзвінка HR Business Partner, де я розповідаю інформацію про компанію, проєкт, наші продукти та досягнення. Багато часу приділяю структурі команди, щоби людина знала, до кого можна звернутися з питаннями. На всіх онлайн-розмовах ми просимо вмикати відео, аби зберегти ефект присутності», — розповідає Олена. За час пандемії всі процеси відточили в онлайні, тож онбординг фундаментально не змінився. Одначе, є декілька «підводних каменів», що трохи ускладнюють процес адаптації новачка. Ось із чим зіштовхнулася Олена Васів з PlantIn: З’являється страх нав’язатися. Питати усно набагато простіше, ніж писати декілька повідомлень у месенджерах, тож людям іноді важко це робити. Однак нічого поганого в тому, щоб уточнити чи перевірити свої дії, немає. Краще запитати, ніж промовчати, і не розібратися в проблемі. Проблеми вирішуються повільніше. Оцінити прогрес, відповісти на питання та скоригувати напрям руху в онлайні важче, ніж коли ви сидите за сусідніми столами. Допомагають щотижневі чекпойнти та робота ментора, однак в офісі ми могли оперативніше долучитися до роботи новачка. Стало складніше спілкуватися. У цьому проблема віддаленого онбордингу: людина приходить у колектив, а там є свій вайб, жарти, меми, сленг. Уже два місяці ми всі в різних місцях, і новачок наче відірваний від атмосфери. До того ж ви ще не встигли роззнайомитися наживо, і співробітник може невірно зчитати інтонацію повідомлення. Тому ми активізували наш неформальний чат, куди скидаємо новини, меми, смішні тік-токи та просто слова підтримки. HR People Partner Олена Стакан також зазначає, що ще одна зміна в онбординг-процесі пов’язана зі спілкуванням: до обговорень цілей та стратегій додалася комунікація щодо роботи компанії у воєнний час. «Ми хочемо, аби співробітники знали: компанія та проєкт робить усе можливе, аби забезпечити комфорт та безпеку людей. Ми допомагаємо фінансово, підтримуємо одне одного, підтримуємо ЗСУ та економіку країни. Важливо, щоби кожен новий (і не лише новий) спеціаліст про це знав та відчував стабільність», — підсумовує вона.

  • Юніт-економіка та аналітика продукту: що потрібно рахувати стартапам

    Що таке юніт-економіка, чому всі прагнуть, щоби вона «зійшлася» та навіщо взагалі її потрібно рахувати? Ознайомчий ґайд із фінансової моделі, на якій базуються всі технологічні стартапи, створив Олексій Єрмоленко, віцепрезидент інвестиційного фонду Flyer One Ventures. Для тих, хто хоче більше дізнатися про інструменти й стратегії розвитку стартапів, а також подивитися на бізнес очима інвестора, Genesis запускає новий авторський курс про венчурні інвестиції та стартапи Venture DeepDive by Genesis. Може здатися, що розрахунок юніт-економіки — надскладний, містить багато формул та незрозумілих абревіатур. Але насправді суть цього методу фінансового моделювання можна вмістити в одне речення: юніт-економіка характеризує, скільки заробляє та витрачає бізнес на одному користувачеві. Це дає змогу скласти загальне враження про те, на якому етапі розвитку знаходиться бізнес. Юніт — базова одиниця, що генерує дохід. Ним може бути користувач, коли компанія продає послуги (ігри, застосунки, сервіси), або продукт, коли реалізує продукцію. Сфокусуємось саме на послугах. Коли ми говоримо, що «юніт-економіка не сходиться» — це означає, що витрати на залучення користувачів перевищують дохід, що вони генерують. Щоби цього не сталося, маркетингова команда має залучати користувачів за обґрунтованою ціною. Звичайно, є стратегії захоплення та «випалювання» ринку, коли клієнтів забирають у конкурентів будь-якою ціною. Але такі інструменти не працюють у довгій перспективі. Для більшості бізнесів прибутковість юніта — це константа, до якої треба йти. Загалом юніт-економіка допомагає зрозуміти: скільки прибутку генерує один користувач; вище якої ціни залучати нових користувачів не варто; як можна змінити вищезазначені показники. Усім проєктам від самого запуску варто робити хоча б примітивну фінансову звітність, щоби розуміти динаміку. У ній мають бути оцифровані всі активності, у тому числі маркетинг та залучення користувачів. > Чотири метрики або як дізнатися, що ваш проєкт — не діряве відро > Магія цифр: як покращити конверсію на 1% і зекономити 25% > Що таке когорти й навіщо вони потрібні > Скільки ми заробляємо: чому $2 — насправді не $2 Чотири метрики або як дізнатися, що ваш проєкт — не діряве відро Уявімо, що в нас є користувач Петро. Вартість його залучення — $10. Щомісячна підписка на ваш застосунок коштує $2. Щоб окупити витрати на його залучення, нам потрібно, щоби він користувався нашим застосунком щонайменше п’ять місяців. Якщо користувачі в середньому «живуть» у проєкті менше, такий проєкт — «діряве відро». І залучати їх за такою ціною — те саме, що палити багаття з грошей. Вважаймо, що користувач Петро «живе» в нашому уявному застосунку в середньому 8 місяців. За фінансовою звітністю такий проєкт вважається збитковим протягом перших п’яти місяців, а потім стає прибутковим. Це нормально, інвесторів цікавить не прибуток в одному поточному місяці, а масштабування. Бізнес має зростати, залучати нових користувачів і робити це максимально ефективно. У кейсі з Петром є чотири важливих метрики: Customer Acquisition Cost (CAC, $) — вартість залучення користувача, що платить у застосунку: $10. Average revenue per user (ARPU, $) — скільки грошей приносить один користувач на місяць: $2. Цей показник ще називають «середній чек». Lifetime — скільки користувач у середньому «живе» у проєкті: 8 місяців. Lifetime value (LTV, $) — скільки один клієнт заплатить нам за весь час користування застосунком. Вираховується так: ARPU*Lifetime: $16. Головний принцип прибуткової юніт-економіки: LTV має бути більшим ніж CAC. Магія цифр: як покращити конверсію на 1% і зекономити 25% Від моменту, коли користувач побачить рекламу, до того, як сплатить за користування застосунком $2, він пройде кілька етапів: завантаження; онбординг (реєстрація, ознайомлення із застосунком); тріал (безкоштовний пробний період); передплата. При переході з однієї сходинки на іншу частина користувачів «відпадають» — передумав, не зрозумів, як користуватися, не сподобалося тощо. Конверсія — це процент користувачів, що пройшли далі. Наприклад, якщо після рекламної кампанії застосунок N завантажило 1000 користувачів, 5% з них встановили пробну безкоштовну версію — 50 людей. А з цих 50 людей 10% оформили платну підписку — 5 людей. Тобто конверсії переходу тут 5% та 10%. Уявімо, що ви заплатили за 1000 завантажень $1000. Скільки коштує залучення одного користувача? Ні, не $1. У вирахунку беремо до уваги лише тих, хто генеруватиме дохід — 5 осіб. Отже, справжня вартість залучення користувача, що платить — $200. Не завелика ціна? Це реально виправити. Одне з основних завдань продакт-менеджерів — шукати лайфхаки й підходи, які допомагають підвищити конверсію. Адже навіть незначні покращення воронки можуть дати значні результати. Тому найголовніше на цьому етапі — зрозуміти причини, чому ми втрачаємо потенційних користувачів, та виправити їх: баги, проблеми зі способом оплати, незручна форма реєстрації тощо. Уявімо, що ми знайшли й «пофіксили» певну кількість проблем, які були в користувачів із застосунком N. Воронка конверсії змінилася на 1 відсотковий пункт — з 5% до 6% та з 10% до 11%. У такій ситуації вартість залучення одного підписника впаде на 25% і коштуватиме вже $150, а не $200. Що таке когорти й навіщо вони потрібні Як спрогнозувати, скільки умовний Петро користуватиметься застосунком? Для цього потрібно визначати патерни поведінки клієнтів у різних когортах. Когорта — це об’єднання групи користувачів за певною ознакою: каналом та платформою залучення, регіоном, віком, статтю, датою приєднання тощо. За допомогою когорт та сегментацій ми можемо детальніше відстежувати поведінку користувачів або динаміку впливу нових опцій на користування застосунком. Аналізувати ці дані допомагають сервіси Google Analytics, Amplitude, Tableau. Юніт-економіка може сходитися (бути прибутковою) на одних каналах залучення й не сходитися на інших. Тому роблять окремі розрахунки для різних когорт. Показник Lifetime вимірюють від дати приходу користувача в продукт. Вивчення цих даних дає бізнесу змогу прогнозувати LTV на наступні місяці та ефективно планувати бюджет. Скільки ми заробляємо: чому $2 — насправді не $2 У прикладі вище ми визначили ARPU (середній чек) Петра за вартістю місячної підписки — $2. Проте в реальному житті все дещо складніше, і розмір прибутку не можна обчислити, просто помноживши вартість підписки на кількість користувачів. Як мінімум, потрібно врахувати додаткові нюанси: Refund & chargebacks — якщо людям не сподобався сервіс, вони можуть вимагати повернення коштів. У середньому це 5% платежів, але якщо в продукту дорога підписка, то частка повернення може бути більшою. Головне, щоби цей відсоток не перевищував 12% — це червоний прапорець для Apple, який вважатиме розробника недобросовісним продавцем. Комісії магазинів застосунків та платіжних систем. Наприклад, якщо ви продаєте підписку в AppStore, з вас візьмуть комісію 30%. Собівартість, упаковка, доставка. Наприклад, сервіс LIKI24 є посередником і не продає ліки самостійно, але пропонує послуги з доставки. Тому вони враховують усі супутні витрати: упаковка, кур’єри, транспорт, пальне. Топменеджерам потрібно розуміти чистий прибуток, яким можна послуговуватися для оплати всіх фіксованих постійних витрат та реінвестувати далі. Отже, чотирьох основних метрик достатньо для загального розуміння, що таке юніт-економіка. Далі вони розподіляються на багато складових, які дозволяють вивчати їх глибше, будувати прогнози та аналізувати якісні показники розвитку бізнесу. Наприклад, у бізнесу може зростати виторг й одночасно падати середній чек. Це означає, що з кожним новим продажем зменшується вартість вашого продукту. Це поганий знак. Здорове зростання бізнесу — це коли одночасно збільшується й кількість користувачів і середній чек. Або можна порівняти динаміку зростання вартості залучення користувача та середнього чека: якщо САС зростає на порядок швидше, це також «дзвіночок», на який варто звернути увагу. Побудова фінансової моделі — як фари автомобіля посеред ночі. Без них машина може рухатись, але в невідомому напрямку. Можливо, ви їдете в дерево, бо не розумієте, скільки бізнес заробляє, витрачає та має в розпорядженні. Цифри ніколи не брешуть. І знання статистики, теорії ймовірності та математики відкривають чимало можливостей для зростання бізнесу. З 1 червня стартує безкоштовний курс про венчурні інвестиції та стартапи Venture DeepDive by Genesis у партнерстві з провідними інвестиційними фондами країни. Протягом семи тижнів партнери Horizon Capital, F1V, TA Ventures, Liki24, Awesomic та Genesis ділитимуться власним досвідом розвитку інвестиційних проєктів. Курс розроблений за принципом «мінімум теорії, максимум практики»: на слухачів чекають case-study про Y Combinator, залучення першого раунда та IPO, а також практичні завдання із розгорнутим фідбеком від лекторів. Реєстрація триває до 13 травня.

  • «Почну з понеділка»: травневий дайджест вакансій для розробників

    Починаємо новий тиждень травня добіркою актуальних вакансій від компаній Genesis для технічних фахівців. Тут ви знайдете пропозиції як для junior-спеціалістів, так і для сеньйорів, можливості працювати з найновішим технологічним стеком, проєкти в різних нішах — від дитячих розвивальних застосунків до фінтех-продукту з мільйонами користувачів. Гортайте добірку та обирайте саме свою вакансію! Golang Backend Engineer Фахівець, що приєднається до команди Boosters, буде працювати з Words Booster — застосунком для вивчення іноземних мов. На цій позиції треба реалізовувати бекендові рішення на Golang, розробляти набір функцій застосунку та впроваджувати нові технології. Основний технологічний стек — AWS Cloud, PostgreSQL, DynamoDB, Docker, Jenkins. Щоби приєднатися, потрібно мінімум півтора року працювати з Golang. Знання React та досвід роботи з Node.js. буде додатковою перевагою. Unity Developer Стартап Keiki працює на перетині EdTech та GameDev. Він розробляє застосунки та вебпродукти для малюків від 2 до 6 років. Аби стати лідером у ніші дитячого ед’ютеймент, команда шукає вправного Unity Developer. Очікують, що розробник має мінімум один рік досвіду, програмує на C#, розуміє шаблони програмування, принципи ООП та SOLID. Його основними завданнями будуть підтримка інфраструктури проєктів та розробка ігрового контенту, зокрема інтеграція в продукт різноманітних ігрових механік та функцій, а також робота з візуальними ефектами та шейдерами. Middle 2D Animator Keiki також шукає 2D Аніматора. В зоні його відповідальності буде створення навчального мультсеріалу для дітей. Робота передбачає анімацію персонажів та інших елементів для 2–5-хвилинних роликів. Кандидат має працювати у сфері не менш як два роки, знати принципи анімації та вправно користуватися основними інструментами, як-от Spine, After Effects, Adobe Illustrator, Adobe Photoshop та Figma. До резюме варто додати портфоліо, яке покаже рівень професійних навичок. Android Developer Компанія Universe створила дев’ять застосунків-утиліт для iOS, як-от Scan Guru i Translate Guru. Наразі команду хочуть посилити Android-розробником, який буде підтримувати наявні застосунки та створювати нові. Для успішної співпраці знадобляться понад два роки комерційного досвіду, знання Java Core і Kotlin, технологій Multithreading, Android SDK, Android UI, а також обізнаність у технологіях Dagger2, Retrofit, RxJava, Android Architecture Components. Ідеальний кандидат також працював з Camera API й може імплементувати в застосунок рекламні сітки. iOS Developer Навесні 2021 року компанія PlantIn випустила однойменний застосунок для догляду за кімнатними рослинами, створений з використанням ML/AR-технологій. В основі — зрозумілий та добре документований код на Swift, повністю зроблений зі SwiftUI та Combine. Сьогодні бізнес активно зростає. Його має посилити фахівець із досвідом роботи зі Swift, UIKit, SwiftUI, Cocoapods, знанням принципів OOP, SOLID, REST та формату JSON. Якщо він раніше створював застосунки з нуля та може показати приклади своїх робіт в AppStore і Google Play — це буде додатковою перевагою. На цій позиції потрібно буде розробити новий набір функцій мобільного застосунку та підтримувати наявний. JavaScript Content Developer Якщо розробка та освіта — дві ваші пристрасті, то ця вакансія точно для вас. Потрібно добре знати JavaScript, вміти просто пояснювати складні речі та знати англійську мову на рівні не нижчому від Upper Intermediate. Чудово, якщо у вас є досвід викладання та академічна освіта за спеціальностями «Комп’ютерні науки», «Математика» чи «Фізика». Робота передбачає розробку завдань і вікторин із кодування, створення сторінок, де користувачі можуть перевірити себе та отримати фідбек, а також інтерв’ю з користувачами та аналіз їхніх відгуків на продукт. Умови: неповний робочий день і віддалений формат роботи. Back-End Engineer Для роботи над тією ж освітньою платформою шукають бекенд-розробника. Це вакансія для junior-фахівця, однак у резюме мають бути комерційний досвід роботи з Node.js, впевнене знання JavaScript, робота із сучасними базами даних (бажано з SQL і NoSQL), а також вміння працювати в спільному середовищі (в пріоритеті Git). Разом із командою ви спроєктуєте та розробите серверні послуги для освітньої платформи, налаштуєте інтерфейси для взаємодії з інтерфейсною інфраструктурою та візьмете участь у розробці архітектури системи. Junior/Middle iOS Specialist Понад рік розробляєте мобільні застосунки? Чудово знаєте Swift? Орієнтуєтеся в технологіях UIKit, Core Animation, а також знайомі з Realm? Приєднуйтеся до команди Lift, що створила застосунок для обробки фотографій та відео. На позиції у вас буде можливість розробити користувацький інтерфейс та з нуля реалізувати UI/UX рішення. Крім того, зможете попрацювати з анімацією та заглибитися в роботу з AVFoundation. Круто, якщо на співбесіді ви покажете приклади свого коду або вже реалізовані застосунки. Вакансії партнерів: Senior Go Developer У Solidgate, платіжного провайдера, що надає онлайн-підприємцям можливість приймати всі види популярних у світі платежів, є пропозиція для сеньйора з можливістю росту до техліда нової команди. Загальний технологічний стек складається з Golang, Kotlin, PostgreSQL, RabbitMQ, ELK, Docker, AWS. Серед основних вимог до нового фахівця — понад 3 роки релевантного досвіду (з яких щонайменше рік комерційної розробки на Golang), розуміння мікросервісної архітектури та принципів побудови високонавантажених систем. Круто, якщо раніше ви вже мали справу з Java, Kotlin чи PHP, працювали з фінтех-продуктом та керували командою. Solution Architect Вакансія для досвідченого спеціаліста, який може покращити як технічну, так і комерційну частини продукту. Він буде приймати рішення щодо архітектурної реалізації компонентів продукту та стежити за технічною досконалістю цього рішення. Серед інших обов’язків — аналізувати наявні системи, виявляти їхні слабкості та удосконалювати; привести команди розробки, продукту та DevOps до спільної методології роботи. Аби впоратися, знадобляться 5+ років у розробці програмного забезпечення (з яких 3+ роки — на посаді архітектора), досвід роботи з Cloud (AWS, GCP) та трансформації наявних продуктів. Якщо ви працювали ще й з Java та GO, — це буде додатковою перевагою.

  • Ні — російським користувачам, так — підтримці армії. Як компанії Genesis допомагають країні боротися

    Повномасштабна війна в Україні вкотре показала, що вміння об'єднуватись і допомагати одне одному — це те, завдяки чому країна вистоїть у найскрутніші часи. Кожен долучається до спільної боротьби, як може. IT-сектор — одна з небагатьох галузей економіки, що тримається на плаву, тому бізнеси з екосистеми Genesis спрямували всі зусилля та доступні ресурси на допомогу армії та країні. Ми зібрали перелік ініціатив, що реалізували компанії Genesis протягом двох місяців війни. Universe Компанія, що створює казуальні ігри, бізнес-утиліти та розвиває власний R&D-центр. Universe відкрила безкоштовний доступ до застосунків Scan Guru (мобільний сканер) і Translator Guru (онлайн-перекладач із понад 100 мов) для українців у всьому світі. Протягом перших тижнів застосунки встановили понад 5000 нових активних користувачів; компанія закрила доступ до всіх своїх додатків, ігор та платформ для користувачів із росії та білорусі. 1 млн грн спрямувала до фонду «Повернись живим», ще 1 млн сумарно в інші фонди, що займаються допомогою армії, зокрема KOLO; Universe подвоює особисті донати співробітників у благодійні фонди. OBRIO Компанія, що розвиває власні цифрові продукти у 4 напрямках: мобільні ігри, додатки, веб-продукти і SaaS. Сумарна кількість завантажень усіх застосунків — 13 млн. OBRIO відкрила безкоштовний доступ для українців до продукту компанії AdBraze — платформи для автоматизації маркетингових процесів. Щоби скористатися цією можливістю, достатньо заповнити форму, натиснувши кнопку «Contact Us» на сайті, у коментарі написати «Слава Україні» та отримати підтвердження на пошту. Таким чином українські користувачі матимуть доступ до повного набору опцій продукту; у перші дні вторгнення компанія надіслала сповіщення про початок війни в Україні в застосунку Nebula із мільйонами користувачів в 50 країнах світу; створила ін-ап всередині застосунку із повідомленнями про ситуацію в Україні, який отримали 2 млн користувачів; 1,5 млн грн спрямувала до фонду «Повернись живим»; стала партнером фонду KOLO. 3% від перших платежів за користування застосунками компанії спрямовуються на потреби Збройних сил України (ЗСУ); закупила спорядження (бронежилети, каски, наколінники, налокітники, бафи) за кордоном і передала в Україну. Boosters Компанія створює мобільні застосунки для вивчення мов та покращення якості сну і здоров'я. 750 000 грн працівники Boosters зібрали та спрямували на благодійність за різними напрямами; 90 000 грн спрямовано компанією до фонду Genesis for Ukraine; розмістила банери із закликом підтримати Україну та реквізитами спеціального рахунку НБУ у своїх застосунках, сумарна місячна аудиторія яких складає близько 1 млн користувачів у всьому світі; створила NFT-графіку, кошти від продажу якої спрямували на потреби ЗСУ; точково долучилася до ініціатив із гуманітарної допомоги, побудови блок-постів та підтримки бійців територіальної оборони (ТрО). Keiki EdTech-компанія, що розробляє застосунки та веб-продукти для дітей віком від 2 до 6 років. Сумарно продукти Keiki завантажили понад 5 млн користувачів. Keiki відкрила безкоштовний доступ для українських дітей до однойменного застосунку, що навчає дітей в ігровій формі; розмістила банер із закликом донатити у фонд «Повернись живим» на головній сторінці сайту компанії; виступила із публічною заявою про війну в Україні та закликом донатити у соцмережах застосунку, що налічують понад 200 000 іноземних підписників; співробітники компанії розповіли про війну в Україні в інтерв’ю австралійському блогеру Ozzy Man із 5 млн підписників. GMEM Найбільша діджитал-медіакомпанія у Субсахарській Африці. Включає новинні сайти Legit.ng (Нігерія), TUKO.co.ke (Кенія), YEN.com.gh (Гана) та Briefly News (ПАР). Щомісяця понад 30 млн читачів приносять 100 млн переглядів. GMEM виділила 1 млн грн на закупівлю обладнання для ЗСУ; додала на всі інформаційні ресурси компанії банери із закликом підтримати Україну — щомісяця їх бачать 30 млн користувачів з усього світу; журналісти GMEM висвітлюють війну у вигляді статей, публікацій у соцмережах та відеоматеріалів на всіх медіаресурсах компанії. Headway Партнерська компанія Genesis, що розробляє мобільні EdTech-продукти, які допомагають навчатись мільйонам людей через лаконічний (bite-sized) контент. Освітній застосунок Headway завантажили понад 12 млн людей зі 140+ країн. В перший тиждень повномасштабної війни Headway запустила розсилку e-mail-листів та push-сповіщень на 12 млн користувачів із понад 140 країн світу із закликом підтримати Україну донатами; додала на сайт компанії кнопку із закликом підтримати «Повернись живим»; випустила в застосунку колекцію самарі про війну в Україні «War in Ukraine: What’s Happening and Why It Matters». В кожному самарі є опція підтримати українську армію донатами; відкрила безкоштовний преміумдоступ до застосунку Headway для українців; розробила інфографіки з безпеки для українців (домедична допомога, порядок дій при при обстрілах тощо) на основі інструкцій Міністерства охорони здоров'я, Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Вони доступні офлайн та у застосунку; перерахувала 1 млн грн в фонд «Повернись живим»; компанія подвоює донати співробітників на рахунки ЗСУ та українських благодійних фондів, що допомагають армії та гуманітарною підтримкою — сумарно спрямовано 124 000 грн за лютий-березень; запустила систему донатів на дні народження співробітників та річниці в компанії: надсилає ці донати від компанії на потреби армії та фонди допомоги українцям; спрямувала $2000 волонтерському проєкту Train for Ukraine; Impulse Окремий напрямок Headway. Компанія розвиває застосунок для тренування мозку, що покращує пам’ять, увагу та логічне мислення за допомогою bite-sized ігор. Impulse має понад 15 мільйонів завантажень та стала за #1 у світі за кількістю завантажень серед застосунків для iOS у 2021 р.. Impulse зробила застосунок безкоштовним для українців аби допомогти покращити когнітивні здібності та відволіктися від читання новин; на головну сторінку застосунку додали банер для збору донатів на підтримку ЗСУ; закрили доступ для всіх користувачів з росії та білорусі. Holy Water Компанія-розробник застосунків та рольових ігор, заснованих на даних. Цифрові продукти компанії завантажили понад 10 млн користувачів у всьому світі. Holy Water запустила NFT-колекіцю арт-робіт понад 500 українських митців, усі кошти від продажу якої спрямовують на офіційний криптогаманець України. Наразі зібрано $58 000. спрямувала 200 000 грн на потреби ЗСУ; в перші тижні повномасштабної війни запустила рекламні кампанії в соцмережах з таргетом на російських громадян, щоб пояснити, що насправді відбувається. SUITSME Геймдев-компанія, що розробляє мобільну гру-симулятор, яка дозволяє створювати фешн-образи для цифрових моделей. В перші дні після релізу гра потрапила до рекомендацій Apple у 44 країнах. У фешн-грі SUITSME створила діджитал-колекцію одягу із національною символікою, аби користувачі могли створити фешн-образи для віртуальних моделей в українському стилі. закрила доступ до гри користувачам із росії і білорусі. PlantIn Компанія, що розробляє застосунок-помічник для розпізнавання рослин на основі штучного інтелекту — лідер у своїй ніші у світі. PlantIn відкрила безкоштовний доступ до застосунку для користувачів з України; cтворила серію Instagram-постів з описом поточної ситуації в країні та закликами підтримати Україну в акаунті компанії із 300 000 іноземних підписників; запустила імейл-розсилку на 5 млн користувачів з інформацією про війну в Україні та переліком реквізитів, за якими можна допомогти армії. на сайті компанії розмістила банер із закликом підтримати Україну та донатити у фонд «Повернись живим».

  • Genesis запускає новий авторський курс — про венчурні інвестиції

    Освітній напрям Genesis Education продовжує створювати нові курси для всіх охочих дізнатися більше про світ продуктового IT. З 1 червня стартуватиме навчання на Venture DeepDive by Genesis — авторському курсі про венчурні інвестиції та розвиток інвестиційних проєктів. Першочергово він орієнтований на тих, хто вже має понад рік досвіду роботи у сферах аналітики, фінансів, консалтингу або інвестицій та хоче набути нових знань і навичок. «Війна в країні точиться вже понад два місяці. Криза в економіці й на ринку праці вже насувається, її наслідки неминучі. Але варто намагатися побачити в кризі й можливості. Ми хочемо ділитися нашим досвідом у сфері венчурного інвестування з управлінцями з дотичних сфер. Опанувавши нові навички, вони створюватимуть десятки й сотні нових робочих місць у майбутньому. Без цього неможливий розвиток української економіки», — коментує керівник напряму освітніх проєктів Genesis Олексій Ніщик. Програму розробили фахівці Genesis разом із провідними експертами венчурного ринку — партнерами фондів Horizon Capital, Flyer One Ventures, TA Ventures та засновниками успішних українських стартапів Liki24, Awesomic, Solidgate тощо. За сім тижнів лекцій учасники дізнаються про структуру ринку IT-продуктів, стратегії розвитку й просування стартапів, основи юніт-економіки та монетизації цифрових продуктів. Окрім цього, на курсі обговорюватимуться успішні case studies, як-от придбання стартапу Vochi гігантом Pinterest (за участі засновників стартапу), історія участі українців Awesomic в одному з найбільших у світі бізнес-інкубаторів Y Combinator та багато інших. Як і всі освітні проєкти Genesis, цей курс безкоштовний, проте для участі в ньому потрібно пройти відбір. Він буде складатися з декількох етапів: онлайн-тестування, завдання у вигляді кейсу та особистої співбесіди. Ті, хто успішно пройде всі етапи, будуть зараховані на курс. Таким чином усі учасники зможуть отримати індивідуальний фідбек та долучитися до професійного нетворкінгу. Форма для подання заявки на участь, а також детальна програма — на сайті курсу. Залишити заявку можна до 13 травня. Genesis Education — це напрям в екосистемі ІТ-бізнесів Genesis, мета якого — ділитися експертизою та сприяти розвитку продуктового ІТ в Україні через освіту. Команда Education займається навчанням спеціалістів Genesis, організовує зовнішні освітні ініціативи, а також у партнерстві з університетами сприяє модернізації освітніх програм.

  • Швидка допомога. Історії генезійців, що стали волонтерами під час війни

    Війна згуртувала українців навколо спільної біди. Мільйони людей тим чи іншим чином допомагають армії або постраждалим від бойових дій — грошима, прихистком, одягом тощо. Волонтери — це ті, хто добровільно віддає весь свій вільний час і сили, щоб допомогти. Тисячі одиниць амуніції, десятки тон гуманітарних вантажів, центри для розміщення переселенців — і це далеко не повний перелік того, що забезпечують саме ці люди. Genesis системно долучається до допомоги армії та країні. Крім цього, всі проєкти розвивають свої власні волонтерські ініціативи. Ми зібрали історії генезійців, що особисто займаються волонтерською діяльністю, а координаторка благодійного фонду Genesis for Ukraine розповіла, як влаштоване волонтерство всередині компанії. Ще до війни один мій друг-підприємець заощадив декілька мільйонів гривень з прибутку від власного бізнесу. З них і почалось наше волонтерство. 24 лютого ми з ним поїхали до польського кордону, щоб вивезти родини в безпечне місце. Дорога туди й назад до Києва тривала п’ять днів. За цей час у телефонному режимі ми надіслали сотні тисяч гривень з рахунку видавництва на різні потреби бійців батальйону київської територіальної оборони — з ними мали контакти ще до війни. Окрім цього, дорогою ми самі закупили амуніцію й одяг в «Епіцентрах» та мілітарних магазинах. Завантажили дві машини, і поїхали до Києва. Київська ТрО — основні підопічні нашої волонтерської групи. Окрім них, зараз ми допомагаємо близько десяти різним підрозділам, закриваємо точково їхні потреби — бронежилети, рації, шоломи, гуманітарні вантажі. У нас немає великих обсягів коштів, зв’язків із міністерствами чи митницею, тому й великими партіями завозити не можемо. Через це вирішили, що будемо завозити все, що вдасться, не зосереджуючись на одному виді амуніції. Шукаємо і доставляємо як квадрокоптери й тепловізори, так і цигарки та предмети гігієни. Ми закриваємо запити точково, 10–20 бронежилетів — це вже надто велика партія для нас. Навіть коли заходять кошти від донорів — до прикладу, $10 000–20 000 — це вартість 10 рацій, не більше. Про помилки Майже одразу зрозуміли свою першу велику помилку, яку роблять усі, хто займається волонтерством. Спочатку ми допомагали усім підряд. А потім зрозуміли, що так не працює, і почали пріоритезувати запити. Спочатку ті, хто на передовій, потім — всі інші. Коли ми повернулися зі Львова до Києва, гарячою точкою був Ірпінь. І коли ми туди приїхали, там наші хлопці стояли майже без нічого — деякі навіть без броні й без спальників, при мінусовій температурі. Водночас на блокпостах далеко від Києва бійці були екіпіровані, як термінатори. Відтоді перше, що ми питаємо, коли до нас приходить запит — де ви зараз і чим займаєтесь? Ще одна проблема, з якою ми зіткнулися, — відсутність будь-якого обліку або звітності. В перші тижні на закупки витратили шалені суми, бо логіка тоді була така — якнайшвидше усім все роздати, встигнути купити та довезти. Пізніше, коли гроші закінчились, ми зрозуміли, що щось треба було структурувати, аби працювати на перспективу. Важко було все зібрати та підбити. Але урок цей вивчили, зараз у нас все систематизоване, надходження і витрати фіксуємо й аналізуємо. Про складнощі Швидкість та ефективність нашої роботи залежить від того, що в нас є на складі. Зараз вже простіше — і блокпостів по країні менше, і возити зі Львова легше та швидше. Але все одно є певні проблеми — доставка здійснюється через незнайомих людей, їх потрібно перевіряти. Чотири людини можуть передати одне одному вантаж, і всі ці люди нам невідомі: просто хтось дав їхній контакт. Тому це завжди лотерея. Нещодавно доїхав вантаж з Amazon із тактичним спорядженням, і одна валіза з нього просто зникла. А вчора я забирав у Львові рації до Києва. Це був квест довжиною в місяць. Ми отримали запит на рації, що коштують по тисячі доларів за штуку. Я залучив свого колегу зі GMEM, він — своїх знайомих. Ми склали список 130 магазинів, в яких є ці рації в Європі, і телефонували в кожний, щоби дізнатися про наявність. Додзвонилися до маленького магазину десь у грецькій провінції, і там сказали, що ми вже десяті, хто телефонує з України, і ні, в них рацій більше немає. Знайшли лише в США. Найважче зараз знайти якісні бронежилети та оптику. Є люди, що займаються винятково оптикою й тепловізорами, і вони без проблем в Україну доставляють, але не розкривають свого логістичного механізму. Наприклад, у нас є дуже корисний контакт у Чикаго, який допомагає нам амуніцією на десятки тисяч доларів, але ми не знаємо, як із США до Києва вантаж доходить за тиждень. Про потреби Люди, які завжди потрібні волонтерським ініціативам, це координатори. Це найважча робота, монотонна і дуже нервова, але саме від неї багато чого залежить. Люди, що вміють знаходити, домовлятися, координувати, — на вагу золота. Ще з корисного, що стає у нагоді — контакти людей, що можуть допомогти з логістикою. Наприклад, у когось є фургон або вантажівка, і він може щось перевезти зі Львова до точки призначення. У нас майже всі логістичні ланцюжки побудовані на таких контактах — знаходимо різних людей, що погоджуються перевезти вантаж із точки A в точку B. Зараз, із переміщенням бойових дій на схід, налаштовуємо цей ланцюжок — Запоріжжя, Дніпро, Харків. Про емоції Я знав, що війна буде, морально готувався до неї, але був упевнений, що долучусь до ЗСУ. У військкоматі мені відмовили через брак військового досвіду. Тому налаштувався робити що можу. Вигорання за весь цей час не сталося, а от брак сну був проблемою. Мало спали, рано вставали, було безліч задач, які потрібно було вирішувати швидко. Але це тримало в тонусі. Зараз, коли навколо Києва стало спокійніше, виник внутрішній парадокс — десь іде війна, а тут відчиняються кафе. Це важливо і потрібно для того, щоб країна жила та економіка працювала, але це складно сприймати, коли ти звик до жорсткої воєнної атмосфери навколо. Потрібно нагадувати собі перемикатися. *На момент виходу матеріалу Олександр долучився до лав ЗСУ З 12 років я учасник Пласту — національної скаутської організації. З початком війни ми створили свій волонтерський штаб, що допомагає членам Пласту, які зараз служать в ЗСУ і ТрО. Окрім цього, допомагаємо військовим із різних підрозділів за запитом. Через онлайн-форму на публічній сторінці збираємо запити про допомогу. Це і військове спорядження, і харчування, і медикаменти — тобто всі напрями, які доступні цивільним для транспортування, замовлення, ввезення через кордон. Наш штаб діє на рівні країни — залучені люди з усіх регіонів та навіть зі США, Канади, країн Європи. Про команду Всередині штабу ми сформували невеликі команди, які займаються різними напрямами — фінансами, фандрейзингом, комунікацією, звітністю, пошуком спорядження, логістикою, обробкою та реєстрацією запитів, складами тощо. Ще в лютому я час від часу долучався до кожного з цих напрямів, але зараз нас вже більше, тому в кожного своя зона відповідальності. На мені — доставка й облік на складі; місто Київ, Київська та сусідні області. Я сам доставляю вантажі та частково координую доставку. Наразі налагоджуємо логістику на Схід. Про складнощі Найважливіше і найскладніше зараз — доставка військового спорядження з-за кордону, особливо для тих, хто возить невеликими партіями, як ми. Наприклад, у нас є 100 запитів на шоломи для людей із різних військових частин. Ми їх повинні привезти на свій склад, і звідти розсилати за місцями призначення. Але є проблема: для того, щоб ввезти партію військового спорядження, треба мати документ від конкретної військової частини, що вантаж поїде туди. Коли наші адресати в різних частинах, такого документа ми отримати не можемо. Тому іноді виникають складнощі з логістикою. До того ж є проблеми з наявністю — якісні бронежилети важко знайти. Про завантаженість Ми почали допомагати в Києві з першого дня війни. Вихідні вдалося організувати лише під час довгої комендантської години. Зараз завантаженість різна — може бути з 9 ранку до ночі, а може — декілька годин. У Києві нас не дуже багато, але сюди стікаються великі обсяги вантажів, тож задач вистачає. Іноді варто перемикатися, коли відчуваєш втому або перевантаження від кількості комунікації. Бо волонтерство — це коли й у вихідний ти на зв'язку, адже несеш відповідальність за те, щоб якомога більше людей отримали допомогу. У перші дні війни ми з сім'єю переїхали з Вишгорода, де жили, до друзів за місто. Друзі займаються торгівлею, і перший час ми завантажували з їхніх складів гуманітарні вантажі та доставляли волонтерам і ТрО. Але під Вишгородом ставало дедалі «гарячіше», поряд точились бої, а у нас маленька дитина. З безпечними варіантами виїзду було проблематично, я читав різні чати, але всі рекомендації, на які я натрапляв, виглядали не дуже надійно. Ситуація змінювалася щогодини. Маршрут, що був безпечний учора, міг стати смертельним сьогодні. А мені потрібен був максимально перевірений варіант, щоб вивезти родину. Через знайомих знайшов контакт волонтерів, що допомагали вивозити сім’ї з гарячих точок під Києвом. Вони тримали зв'язок із ЗСУ та іншими волонтерами, і тому мали найактуальнішу інформацію про стан маршрутів. Волонтер із цієї групи супроводжував нас із Вишгорода до регіону, де вже було відносно безпечно їхати. Нам вдалося виїхати без жодних проблем. Про складання маршрутів Коли ми доїхали до Закарпаття, я продовжив тримати зв'язок із цими волонтерами. В той час з-під Києва виїжджали тисячі людей, і всім потрібні були безпечні маршрути. І я за допомогою інформації від волонтерів почав складати варіанти маршрутів для безпечного виїзду — безліч сценаріїв в залежності від того, як може розвиватись ситуація і де будуть відбуватися бойові дії. Спочатку так допоміг виїхати своїм батькам, потім — батькам друзів, далі — колегам. За цими маршрутами та з моєю координацією виїхало багато сімей, і всі, на щастя, доїхали безпечно. Про інструкції для тих, хто евакуюється Ще коли ми самі виїжджали, то ситуація на блокпостах була дуже нервова, ніхто не розумів, що далі буде, всі були дуже напружені. А в ситуації, коли у людей є багато зброї, треба поводитися максимально обережно. Тому для тих, кому я допомагав виїжджати пізніше, складав іще своєрідні інструкції — як поводити себе з військовими на блокпостах, проходити перевірку. На перший погляд, нічого складного, але в цьому є дуже багато нюансів, і їх незнання може призвести до проблем. Окрім правил проїзду через блокпост, варто було знати, наприклад, що не можна зупинятися навіть для короткої технічної зупинки десь далі ніж 50 метрів від блокпоста — у лісах були диверсанти й «розтяжки», і це було дуже небезпечно. Також ніхто раніше не стикався із ситуацією, коли на дорогах усюди стоять бетонні плити, яких не видно вночі, і які ставали причинами ДТП. Окрім цього, я складав ще списки заправних станцій, на яких безпечно було б заночувати тим, хто не встигав доїхати до населеного пункту до початку комендантської години. Виділяв ті станції, де поруч не було жодних об'єктів, які теоретично могли б стати мішенню для ракет, і позначав на картах. Загалом, така активна координація евакуації тривала перші три тижні, поки всі, хто хотів і мав змогу, виїхали. З початку війни ми в компанії точково закуповували різні речі на потреби фронту. З часом, коли все більше наших колег, їхніх родичів і друзів приєднувалися до ЗСУ і тероборони, ми зрозуміли, що потрібно допомагати більш централізовано, тобто — ефективніше. Одному потрібен бронежилет, іншому — шолом, третьому — берці, і ще десяти людям потрібно те саме. Легше купити 10 жилетів, шоломів, аптечок, все це завезти в Україну та розіслати. Окрім того, з кінця лютого в нас уже з'явилася напрацьована база контактів, що постачають якісну амуніцію. Про механіку роботи Genesis for Ukraine — це команда з 10 співробітників. Спочатку моєю метою було налагодити процес того, як запити будуть систематизуватися й оброблятися. Наразі механіка така: я отримую запит, оцінюю наскільки він пріоритетний — де знаходиться військовий, наскільки він залучений у бойові дії, скільки часу є на пошуки й доставку. Далі цей запит іде до співробітника фонду, який вже бере його в роботу, тримає зв'язок із військовим або родичами. Окремо розв'язуємо питання з фінансуванням. Іноді бувають запити, де є гроші, але не можуть знайти потрібне, іноді — треба додатково зібрати кошти. Фінансуємо закупки ми з рахунку фонду. В деяких випадках необхідне спорядження для співробітника або його родича фінансує проєкт, де він працює. Зараз ми працюємо точково під запити: потрібен один жилет — шукаємо один жилет і надсилаємо. Амуніцію в невеликих кількостях наразі цілком реально знайти в Україні, перекупити абощо. В перспективі налагодимо процес взаємодії фонду й проєктів Genesis, і тоді матимемо змогу замовляти одразу більші кількості одягу та спорядження. Про закупку й логістику Один із найперших запитів був складний — купити й доставити бронежилети на передову в Чернігівську область. Тоді ми зрозуміли, що знайти — не проблема, а справжній квест — це доставка. Знайшли людину, яка тиждень везла вантаж від західного кордону до місця призначення. Тоді зрозуміли, що це погана ідея. Почали робити по-іншому: відправляти «Новою поштою» до найближчого мирного міста, а там домовлятися із місцевими волонтерами, які знають, як і куди швидше й безпечніше їхати. Наразі знайшли й доставили 134 найменування, серед яких амуніція, тепловізори, одяг та медикаменти. Знаходимо за кордоном або домовляємося про перекупівлю у тих, хто возить великі партії в Україну. Так скорочуємо час доставки мінімум до тижня. Найбільшою складністю став пошук шоломів. Їх немає не лише в Україні, а й у сусідніх країнах, вже шукаємо в Ізраїлі та Швейцарії. Про виклики Коли закуповують щось для військових, завжди є високий ризик потрапити на недоброякісний товар. Наприклад, під час війни виробництво рюкзаків перекваліфікувалося під виробництво розвантажувальних систем під автомат Калашникова. За якістю тканини — супер, але не функціонально. Не передбачили, наприклад, стоки в кишенях на випадок дощу. Бувають й інші приклади, коли некваліфікований підхід до виробництва амуніції може коштувати солдатам життя. Саме тому база перевірених контактів виробників і постачальників — це те, на що ми спираємось. Інше питання — знайти саме те, що потрібно конкретному військовому. Для того, хто стоїть на блокпосту або знаходиться в частині, і того, хто вже воює на передовій, потрібне спорядження зовсім різної якості та з різними функціями. А той, хто штурмує захоплені міста — потребує геть іншого.