Якою стане Україна після війни — оптимістичний погляд інвестора



95% українців вірять у перемогу над росією. Але як швидко ми зможемо подолати травму, відновитися та повернутися до нормального життя? Genesis шукає відповідь на це питання разом із провідними фахівцями з різних галузей науки та бізнесу. В рамках онлайн-лекторію для співробітників компанії своїми думками поділився старший партнер інвестиційного фонду Horizon Capital Василь Тофан. Він має чотири вагомі причини для оптимізму, які мотивують його працювати та вірити, що Україна вистоїть і стане сильнішою. Розповідаємо головне.


> Оцінюйте ситуацію об'єктивно (але не втрачайте оптимізму)

> Історичні паралелі

> Фактор №1. Бренд «Україна»

> Фактор №2. Вступ в ЄС

> Фактор №3. Зміна структури економіки

> Фактор №4. Новий «План Маршалла» покриє збитки України




Оцінюйте ситуацію об'єктивно (але не втрачайте оптимізму)

Джим Стокдейл — американський адмірал, який вижив після восьмирічного полону в таборі військовополонених у В’єтнамі. Його історію розповів Джим Коллінз у книзі «Від хорошого до величного». Стокдейл — єдиний із полонених, кому вдалося вижити. Після звільнення його спитали, що саме допомогло, і він дав несподівану відповідь: інші полонені були занадто оптимістичними. Вони постійно тримали фокус на тому, що їх скоро звільнять: до Різдва, до Великодня, до Дня подяки… Так минали роки, але полон і тортури не закінчувалися, люди втрачали віру, не витримували й помирали.


Джим Стокдейл радить позбавитися штучного оптимізму. «Ніколи не плутайте віру в те, що ви переможете із суворою необхідністю тверезо дивитись на факти, хоч би якими жахливими вони не були», — пояснював він. У цьому полягає парадокс Стокдейла: не втрачати надії, але жити в сьогоднішньому дні й фокусуватися на єдиному завданні: прожити цей день. Стокдейл не просто проживав дні, але й намагався підтримувати інших полонених та навіть передавав зашифровані розвіддані через листи дружині, допомагаючи своїй країні.


З цієї історії для українців нині релевантні два ключові принципи:

  1. Жити в постійному потоці новин та в полоні штучного оптимізму не допоможе завершити війну.

  2. Треба вірити в перемогу, але зосереджуватися на одному дні, який ви проживаєте, щоби зробити максимум для себе, близьких, країни.



Історичні паралелі

Як швидко Україна зможе струснути наслідки війни? Невідомо. Але є оптимістичні приклади з історії.


Після Другої світової війни Японія була в руїнах. Усі знають про ядерні удари по Хіросімі та Нагасакі. Інші японські міста теж зазнавали тривалого бомбардування. Країна втратила 24% своєї армії, 34% промисловості. Кожна четверта будівля та інфраструктура міст були зруйновані. У цілому в Японії загинуло близько трьох мільйонів людей, у тому числі цивільних. Її стартова позиція була жахлива: вона воювала на боці Німеччини, а значить її зневажали у всьому світі, жодна сусідня країна не була дружньою.


Однак, за даними The Maddison Project, економіка Японії почала стрімко зростати — уже до 1954 року країна відновила свій довоєнний ВВП, а вже в 70-х досягла рівня Великобританії, однієї з країн-переможниць.



Мораль у тому, що ця країна була в значно гіршій ситуації, ніж буде Україна після перемоги, — програш, руйнування, ядерне бомбардування. Але вони знайшли в собі сили відновитися. Німеччина також повторила цей тренд і відновилася за 10–15 років.



Японія та Німеччина були країнами-агресорами, і не мали й десятої частини такої міжнародної підтримки, як має зараз Україна. Окрім цього, продуктивність і темпи будівельної та інфраструктурної галузей у 40-50-х роках XX століття були значно нижчими, аніж у 2022 році. Зважаючи на це, відновлення України може відбутися значно швидше, ніж післявоєнні процеси у Японії та Німеччині. У цього оптимістичного погляду є й інші причини. Зупинимось на кожній детальніше.



Фактор №1. Бренд «Україна»

Відтепер в очах усього світу «Україна» — практично синонім до «свобода». Якщо порівняти результати опитування в США 2022 і 2020 років, то побачимо: Україна зробила стрибок із 20% до 70% за рівнем сприйняття країни як дружньої, за даними дослідницької компанії YouGov (на малюнку).


Ще два роки тому ми були нижче Кенії, Південної Африки, Бразилії, Аргентини, Індії. Трохи вище Монголії, на рівні Єгипту. Зараз же Україна за рівнем симпатії до неї випереджає такі країни як Німеччина, Франція, Ізраїль, Японія, Південна Корея, та поступається лише Великобританії, Канаді й Австралії. До того, нас підтримують компанії світового рівня.



Чому це важливо? Сьогодні ми живемо у світі, коли вплив та економічний успіх країни визначають не стільки територія, кількість заводів чи лісів, а бренд цієї країни. Тому симпатію до України цілком реально конвертувати в інвестиції, стрімке зростання економіки та добробуту громадян, додаткові продажі та прибутки компаній.



Фактор №2. Вступ в ЄС

Симпатія до України зросла й серед європейців. Уперше ми маємо реальний шанс стати кандидатом на вступ до ЄС, що раніше здавалося дуже віддаленою та малоймовірною перспективою. Наприклад, 22% німців підтримують негайне прийняття України до ЄС і 41% — прийняття протягом кількох років, за даними опитування видання Politico.



Фактор №3. Зміна структури економіки

Незабаром стане можливим переформатування економічної моделі України. Зараз у структурі експорту переважають сировинні галузі — аграрний сектор, металургія, корисні копалини тощо. Частка ІТ — менш як 4%.



Надалі доля сировинних галузей у ВВП буде знижуватись, натомість фокус зміститься на креативну індустрію, послуги, ІТ та туризм.


Київ може стати новим креативним чи ІТ-хабом Європи. Цьому сприятиме сильний бренд, який приваблює космополітних людей зі всього світу. Талановиті кадри почнуть поступово переходити із ресурсної індустрії, що дозволить задовольнити кадровий голод, який IT-ринок відчував напередодні війни.


Потужна світова підтримка — величезний стимул, наче укол стероїдів, завдяки якому в Україні почнеться стрімке зростання. Прийшов час остаточно покінчити із пострадянським минулим і почати будувати демократичні інститути державного управління. Це видно на прикладі Північної та Південної Кореї або розділеної після війни Німеччини. Тим, хто збудував інститути демократії, прав та свобод, стали успішними країнами. Інші — продовжили деградувати.



Фактор №4. Новий «План Маршалла» покриє збитки України

Наратив «Україна захищає вільний світ» — не якийсь ефемерний тренд. Уже зараз він конвертується в економічну допомогу, яка дасть нам змогу відновитися. Після анексії Криму і початку війни у Донбасі у 2014–2015 роках ВВП України скоротився на 15%. Зараз можна очікувати, що скорочення буде значно більшим. Але суми допомоги, які зараз озвучують, у вигляді репарацій від Росії та допомоги від цивілізованих країн зможуть покрити прогнозоване скорочення ВВП за результатами війни.


Ці чотири фактори дають надію, що ми зможемо будувати в Україні великі компанії, отримувати високі зарплати та бути прогресивною частиною Європи. Точно вірю, що Україна вийде сильнішою з цієї війни. Сподіваюся, це допоможе вам вірити в те, що ви робите, та й далі здійснювати свій маленький вклад. Маємо працювати та вірити в перемогу.