Сьогодні всі, хто має бажання та хист до викладання, перебувають у вигідній позиції. Завдяки різноманітним онлайн-платформам, інструментам і, власне, мережі інтернет запуск власного курсу стає складною, але цілком досяжною метою. Однак для успішного освітнього продукту потрібно не лише мати знання у своїй галузі, а й розуміння, як спроєктувати курс з точки зору проджект-менеджменту. Ключові моменти процесу ми й розглянемо в цій статті.
Усі нюанси розробки власного освітнього продукту формулювала та пояснила Internal Education Lead в Genesis Вікторія Прищепа. Вікторія понад сім років створює освітні проєкти, близько трьох — займається навчанням співробітників, а нещодавно стала лідом напряму та будує систему корпоративного навчання в Genesis. Своїм досвідом також ділиться Олесь Дібрівний, Unity Developer у Keiki з екосистеми Genesis. У продукті він закриває всі завдання пов’язані з грою — від ігрових механік до аналітики та оплат, а також поєднує роботу розробником із викладанням в університеті, де свого часу запустив власний курс
З чого почати: визначаємося з мотивацією
Найперше, що потрібно для запуску свого онлайн-курсу — зрозуміти, навіщо вам викладання. Ось декілька можливих причин:
ви хочете поділитися досвідом. З часом у людини виникає бажання передавати свої знання та допомагати розвиватись іншим;
ви прагнете «прокачувати» особистий бренд. Викладання допомагає збільшити власну видимість у галузі, заявити про себе як про експерта та розширити коло своїх контактів;
вам потрібно спростити процес онбордингу. Наприклад, ви — єдиний розробник у продукті, й збираєте свою команду. Курс зменшить витрати часу та сил на знайомство новачків з процесами, практиками та технологічним стеком проєкту;
ви розробили специфічний функціонал і його треба пояснити. Якщо нещодавно ви зарелізили нову унікальну фічу, курс допоможе зекономити час на її пояснення для команди або зовнішньої аудиторії.
Свій курс можна записати з будь-яким ґрейдом на будь-якому етапі роботи в компанії, впевнена Internal Education Lead Вікторія Прищепа. «Відмінними будуть специфіка та глибина інформації, якою ви прагнете поділитися. Фахівці рівня джуніор можуть підготувати теоретичний матеріал та вже готові фреймворки, тоді як мідл-розробники розкажуть про особливості роботи з продуктом конкретного спрямування. Сеньйори, зі свого боку, відфільтрують неприкладну теоретичну інформацію, дадуть глибші практичні вправи та розкажуть про унікальні речі з власного досвіду».
Про свій не зовсім типовий досвід розповідає Олесь Дібрівний Unity Developer у Keiki. Маючи бекґраунд у мові програмування С#, він почав викладати розробку ігор та працювати з рушієм Unity, а потім став профільним розробником.
«Мені цікаво працювати зі студентами та брати участь у розвитку молодшого покоління. Крім того, викладання стимулює власний розвиток, адже щоб пояснити матеріал, потрібно добре розібратися в темі. Тому коли в аспірантурі мені запропонували викладати основи геймдеву, я погодився.
Спочатку ми робили простий 2D-платформер, надихаючись каналом Brackeys. В основному займались ігровими механіками й навіть не думали про архітектуру коду чи інші правила побудови проєкту», — говорить він.
Аналізуємо ринок
Перед запуском курсу варто впевнитися, що матеріал знайде своїх слухачів та буде актуальним. Ось з яких кроків може складатися аналіз ринку:
Дослідження конкурентів.
«Перегляньте, що пропонують освітні платформи, як-от Coursera чи Udemy. Дослідіть, до якої аудиторії вони звертаються, чим вони унікальні, які підходи використовують для запуску своїх курсів тощо», — говорить Вікторія Прищепа.
Робота з відгуками студентів курсів конкурентів.
«Там теж можуть знайтися цікаві інсайти. Наприклад, в цілому, тема цікава, але матеріал краще запакувати не в цілий курс, а в компактний ґайд. Якщо попит на курси конкурентів загалом високий, то, ймовірно, ваш також знайде свою аудиторію », — говорить Вікторія Прищепа.
Використання моніторингових інструментів.
Якщо ви визначилися з напрямом, але сумніваєтеся щодо спеціалізації, потрібно оцінити ринкові тренди. Згодяться інструменти на кшталт Google Trends та Google Keyword Planner. Вони дадуть змогу вивчити попит на конкретний термін у певний час, порівняти, ключові слова на предмет збільшення чи зменшення популярності, визначити середній обсяг пошуку слів на місяць. Від цього також можна відштовхуватися.
«Коли я починав роботу над своїм курсом з Unity, аналогічних пропозицій на українському ринку майже не було. Тож я переглядав матеріали на іноземних платформах, підглядав практики та підходи там. Потім, уже маючи розробника в геймдеві, я міг чіткіше визначити, який матеріал, й у якому форматі давати, що пояснити конче необхідно, а чим можна знехтувати», — каже Олесь Дібрівний.
Обираємо тему
Найперше, що потрібно врахувати — це ваші компетенції, говорить Вікторія Прищепа. «Те, що ви робите на роботі кожного дня, може стати абсолютно новим знанням для іншої людини», — зазначає вона. Далі ідею варто перевірити за кількома іншими критеріями — відповідність потребам ринку, рівень складності, унікальність, новизна тощо.
Ідеальна тема має бути комплексною, тобто поєднувати різну інформацію в єдину логічну структуру. Тоді автор зможе дати декілька теоретичних лекцій, практичні завдання, запропонувати кейси, вправи, додаткові матеріали тощо — і студенти краще засвоять матеріал.
Наприклад, на курсі з темою «Архітектура мікросервісів» можна розповісти про відмінності мікросервісів від монолітів, архітектурні патерни та принципи, на яких вони базуються, потрібні технології, як-от Docker, Kubernetes, Amazon ECS, Google Kubernetes Engine тощо. А потім запропонувати самостійно розгорнути мікросервіс у «хмарі» або розробити систему моніторингу.
Тестуємо гіпотезу
Щоб не втрачати час та зусилля на продукт, який не підходитиме цільовій аудиторії, варто зробити MVP, впевнена Вікторія Прищепа. Вона радить підготувати одну лекцію на відповідну тему та протестувати її на колегах або, якщо вдасться, запросити людей, що не працюють із вами. Або можна зробити драфт курсу та запропонувати його пройти декільком людям. Орієнтуватися далі допоможе фідбек — скільки людей зареєструвалося, чи були вони активними, які питання ставили, як загалом оцінили матеріал та наскільки ваша тема актуальна для аудиторії.
«Без такої перевірки ви ризикуєте витратити час, сили, кошти на продукт, який буде не релевантним для обраної аудиторії. А щоб його переробити потрібно буде витратити у два рази більше ресурсів. Звичайно будь-який продукт потрібно вдосконалювати з часом. Але з MVP ви точно знатимете, що під час запуску зробили максимум», — говорить Вікторія.
Обираємо формат
Рідко буває так, що курс створений повністю в одному форматі — наприклад, тільки відеоуроки або тільки текст. Зазвичай їх комбінують між собою, аби студенти краще засвоювали матеріал. Ось декілька найбільш розповсюджених варіантів.
Вебінари
Онлайн дає змогу взаємодіяти зі студентами в режимі реального часу: презентувати матеріал, відповідати на запитання, брати участь у дискусіях. Тут зручно ділитися екраном та показувати, як працює та чи інша технологія, розбирати кейси та обговорювати домашні завдання.
Найбільший виклик цього формату — залучити аудиторію та утримати її увагу, адже зберігати концентрацію впродовж години чи більше може бути непросто. Є багато способів, як це зробити: наприклад, говорити про аудиторію «ви», «вам», «у вас», залучати слухачів до дії, розмірковувати вголос та ставити запитання, уточнювати, чи все зрозуміло. Більше про утримання уваги можна почитати тут, тут і ось тут. Оптимальна тривалість вебінару — година-півтори.
Заздалегідь записані уроки
Один із найбільш оптимальних форматів — він дає студентам змогу передивлятися матеріал у своєму темпі в зручний час. Якщо ви пояснюєте складні концепції чи фреймфорки, в учнів завжди буде змога переглянути лекцію ще раз, аби точно розібратися в предметі обговорення. На відміну від живого вебінару, записана лекція не вимагає від викладача викласти матеріал без помилок з першого разу, тож переписувати та вдосконалювати відео можна, поки ви не будете задоволені фінальним результатом.
«Останні декілька років мої пари проходять так: я відкриваю Unity, показую, що і як я роблю, і записую все це на відео. Досвід із вебінарами показав, що користь від них менша: багато слухачів не можуть бути присутніми в певний час. До того ж мені зручно записувати лекції рано вранці чи пізно ввечері, щоб не переривати робочий день — а в такий час не всі можуть нормально сприймати новий матеріал. Якщо накопичуються питання, ми плануємо «живу» консультацію», — розповідає Олесь Дібрівний.
Текстові матеріали
Зазвичай різноманітні ґайди, інфографіки, статті та інструкції пропонують для додаткового опрацювання. Наприклад, коли потрібно заглибитися в документацію, розібратися в певних аспектах роботи технологій тощо. Втім, система з таких документів може стати й окремим освітнім продуктом — якщо лектор впевнений у здатності студентів до самостійного навчання. Сильною стороною подібних матеріалів стає унікальний дизайн, організація та структура.
Подкасти
Хороший варіант для тих, хто любить вчитися на ходу. Він не підійде для дуже «технічних» тем, які вимагають багато графіків, схем, коду та фреймворків, але вдало доповнить курс розмовами з експертами, дискусіями, порадами. Також формат підійде для запису питань та відповідей. Головне, про що треба пам’ятати — хороший мікрофон, адже комфорт слухачів у цьому випадку дуже залежить від якості звуку.
Власні проєкти
Формат може поєднувати всі перелічені вище та давати студентам змогу вирішувати реальні завдання. На курсах від Genesis подібним проєктом може стати застосунок, гра або власне медіа.
«Наприкінці мого курсу студенти мають показати готову гру. Для цього я проводжу їх усіма етапами створення подібного продукту — від встановлення Unity до завантаження на Google Play Market. Перші шість лекцій — це основи: ми знайомимося з тим, як працює двигун, мовою програмування C#, звикаємо писати код згідно код-стайлу. Далі, коли ми вже маємо персонажа, який ходить вліво-вправо, я дивлюся, що потрібно для завершення гри.
Якщо це, наприклад, RPG (Role-Playing Game — гра, де потрібно керувати одним персонажем), то потрібні вороги та NPC (Non-Player Character — персонажі, за яких грає комп’ютер), зброя, якою може скористатися персонаж, продумані рівні. Я намагаюся зробити так, щоб вони працювали над проєктом у середовищі, наближеному до робочого. Для цього ми, наприклад, користуємося системами контролю, як-от Jira та Bitbucket від Atlassian» — говорить Олесь Дібрівний.
Формуємо програму
На цьому етапі потрібно визначити мету, зміст, структуру, методи та засоби навчання, а також сформулювати очікуваний результат. На основі останнього ми визначаємо, які саме знання потрібно дати людям, уточнює Вікторія Прищепа. Це називається методологія створення курсу.
Зазвичай курс ділиться на модулі, у кожному з яких є декілька тем. Спочатку викладається теорія, потім практика, яка підкріплюється домашніми/практичними завданнями. Вікторія радить відвести на теорію не менше 10% усього курсу, і додавати до модулів невеликі вступні лекції. Підхід дасть глядачам змогу налаштуватися на тему та ознайомитися із запропонованою термінологією.
Перевірку прогресу та домашні завдання можна гейміфікувати. Наприклад, зробити загальний рейтинг слухачів чи начисляти бали-зірочки за виконані вправи. «Курс, який я веду передбачає перехресну перевірку робіт, тобто спочатку домашнє завдання студента переглядають однокурсники. Вони знаходять частину помилок, а далі вже підключаюся я — дивлюся фінальну версію через Pool Request. Наприкінці студенти уже готують презентацію свого фінального продукту — розповідають, як і над чим вони працювали протягом семестру та показують готову гру», — розповідає Олесь Дібрівний.
Готуємося до виступу
Ось обладнання, яке вам знадобиться, щоб записати уроки:
комп'ютер (в ідеалі, з двома моніторами) зі стабільним інтернет-з'єднанням;
вебкамера;
мікрофон;
навушники або колонки;
клікер;
мікшер (опціонально).
Далі треба визначитися із софтом та сервісами. Щоби записати відеоряд знадобиться Zoom чи OBS Studio, відредагувати звук допоможе Audacity, якщо плануєте монтувати відео — можна скористатися Adobe Premiere Pro чи Final Cut Pro. Існують також цілісні платформи для навчання — LMS-системи на кшталт Academy Ocean. Їх не обов'язково використовувати на етапі MVP. Такі ресурси підійдуть, коли ви запускатимете повноцінний курс чи забажаєте масштабувати власні освітні проєкти.
«Спочатку краще обрати простіші інструменти, а LMS використати, коли вже матимете вдосконалений після першої ітерації курс», — говорить Вікторія Прищепа.
Оцінюємо прогрес студентів
Виміряти його можна за допомогою тесту на перевірку знань — на початку й наприкінці навчання. Така практика допоможе зрозуміти рівень засвоєння теоретичних та практичних навичок студентів.
Найкращий варіант визначити рівень студентів після курсу — це груповий чи індивідуальний проєкт, впевнена Вікторія Прищепа. Вона радить заздалегідь сформулювати критерії для його оцінки, визначити, скільки балів «важить» кожний із них та поділитися інформацією зі студентами.
«Без чітких критеріїв люди не розумітимуть, що ви маєте на увазі під «успішним проєктом». Кожну оцінку варто декомпозувати та пояснити. Тобто, якщо за функціональність проєкту ви ставите від 1 до 5 балів, то людина має знати, що на 2 бали проєкт може працювати з помилками, а щоб отримати 5 — всі баги потрібно почистити».
Олесь Дібрівний оцінює роботи студентів за п’ятибальною шкалою. Ось як він пояснює вибір оцінки. «Я маю три рівні, щоб відстежити прогрес студентів. У першому випадку я бачу, що завдання виконували з інтересом. Наприклад, я попросив зробити персонажа, який ходить вправо-вліво, а студенти зробили так, що він ще і стрибає. Другий тип я називаю «цього достатньо» — коли люди подивилися мої відеоуроки, скопіювали код (разом із помилками), підставили іншу графіку та здали.
Третя категорія характеризується фразою «здав і здав». Тут люди просто знайшли готовий шматок коду в мережі, не розібралися, чи він взагалі робочий, і надіслали, як виконане завдання. Я вже всі ці шматки впізнаю, й можу у відповідь надіслати посилання, звідки він взятий».
Просуваємо готовий курс
Без просування аудиторія просто не дізнається про продукт, тому це важлива частина його створення. Є декілька варіантів, як саме розказати аудиторії про ваш курс. «Перший передбачає, що у вас уже побудований сильний особистий бренд. Тоді люди розуміють, у чому ви експерт. Тут можна розпочати з безкоштовної лекції або серії таких, і поступово просувати меседж про курс. Наприклад через особисті соцмережі чи в межах команди», — розповідає Вікторія Прищепа.
Якщо ж особистий бренд ще не сильно розвинений, просування потрібно будувати повністю з нуля.
«Я раджу почати з LinkedIn — це професійна соцмережа, тому, ймовірно, ваша аудиторія саме там, — говорить Вікторія Прищепа. — Можна використати робочі канали комунікації, завести блог на Medium, попросити ваших колег та знайомих поділитися інформацією про курс, записати безкоштовну лекцію. Це дасть людям змогу дізнатися про вас та поступово ставати вашою аудиторією».
Особистий бренд можна розвивати також через YouTube та публікації в профільних медіа, говорить Олесь Дібрівний. «У мене є невеличкий канал, де я викладав записи лекцій для студентів, зараз планую його розвивати та оновлювати матеріали. Крім того, у мене є публікація на DOU, і зараз я готую ще одну статтю. Такі освітні матеріали добре заходять», — говорить він.
Ще один варіант — звернутися напряму до освітніх платформ та запропонувати себе як експерта в певній темі. Майданчиком може стати Coursera, Udemy, Khan Academy або українські Prometheus, Projector тощо. Зазвичай платформа бере на себе організацію продакшену та просування. Єдине — перед стартом роботи варто дізнатися про всі політики платформи та зрозуміти, які матеріали вони шукають. Інакше може виявитися так, що ваш заздалегідь записаний чи продуманий курс не підійде за характеристиками платформи.
