5 книжок про Україну, щоб зрозуміти, що зараз відбувається — рекомендує PR-директор Genesis



Ми живемо в часи, коли події змінюються щосекунди, а історія розгортається на наших очах. Ми слідкуємо за новинами у стрічках соцмереж цілодобово. Але корисно час від часу перемикатися на повільне читання, яке до того ж дає ширшу перспективу сприйняття.


PR-директор Genesis Олександра Петруньок склала власний читацький список із книжок у жанрі нон-фікшн, які допоможуть розібратися в причинах і наслідках подій, що відбуваються зараз навколо.





Сергій Плохій, «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності»


Професор Гарвардського університету, український науковець Сергій Плохій вивчає історію Холодної війни та сучасну історію України. В його досвіді є також дослідження праць Михайла Грушевського — Плохій редагував англійський переклад «Історії України-Руси». У 2015 році він видав у Нью-Йорку свій варіант фундаментальної праці з української історії.


Плохій описує історію території сучасної України від тих часів, коли на ній з'явилися кочові племена, і до формування українців як політичної нації. Історик працював над книгою у розпал російської агресії в Україні 2015 року, тому переосмислення стосунків між двома народами та їхні відмінності у культурному та політичному сенсі — важливі наративи, які розвиває Плохій, і які у світлі нинішніх подій стають ще виразнішими.



Олександр Михед, «Я змішаю твою кров з вугіллям. Зрозуміти український Схід»


Костянтинівка. Магазин світла «Все до лампочки», кафе «Парадіз» навпроти салону ритуальних послуг «Реквієм». А позаду — руїни, що колись були автобусною зупинкою.

У 2016 році український письменник Олександр Михед вирушив із Києва на схід України — об'їхав шість міст Донеччини й Луганщини, дивився, занотовував, спілкувався з місцевими. Від початку подорож Михеда була задумана як частина мистецького проєкту зі створення нового українського міфу для сходу. Він намагався зрозуміти, що собою являють східні регіони та про що думають їх мешканці. І в тому розумінні хотів знайти ідею, що могла б замінити собою радянський набір стереотипів і міфів про ці міста.


Що побачив Михед? З одного боку, дещо апокаліптичну картину міст, що чули й бачили війну, гнітючу реальність на межі з абсурдом, травми радянського минулого, розкладені усюди. З іншого боку, те повсякденне життя, що він спостерігав у Лисичанську, Бахмуті або Добропіллі, люди, з якими він спілкувався, мало відрізняються від того, що можна побачити в будь-яких інших регіонах України. Український міф сходу виявився в тому, що схід — український.


Збірка репортажів доповнена шістьма інтерв'ю зі знаними українськими митцями, що народилися у східних регіонах: письменником Сергієм Жаданом, художницею Алевтиною Кахідзе та іншими.



Тімоті Снайдер, «Шлях до несвободи. Росія, Європа, Америка»


Снайдер — один з провідних західних фахівців з історії України та Східної Європи, дослідник націоналізму і тоталітаризму. У праці «Шлях до несвободи» Снайдер, базуючись на історичних документах, висуває думку, що у створенні нинішньої ідеології путінської росії її творці надихалися теоріями філософа початку XX століття Івана Ільїна. Він розвивав ідеї російського фашизму за прикладом ідеології Італії під керівництвом Муссоліні.


Снайдер детально описує, як саме російська верхівка використовує ідеї Ільїна для обґрунтування своєї загарбницької й тоталітарної політики, і яку велику роль в цьому грає дезінформація та пропаганда. Деякі західні історики вважають, що Снайдер переоцінив вплив теорій Ільїна на російське керівництво, проте деякі з його ідей дійсно стали основою російської ідеології, що ми бачимо вже зараз.



Anne Applebaum, «Twilight of Democracy: The Seductive Lure of Authoritarianism»


Енн Епплбом — американська історикиня та публіцистка, авторка низки книг з історії Східної Європи та громадянського суспільства. У праці «Сутінки демократії» Епплбом описує природу авторитаризму та досліджує, як авторитарні режими різного ступеня «жорсткості» з'являлися і гинули на теренах Східної та Центральної Європи протягом століть: чому населення підтримує диктаторів та як позбавляється них.


Американка, дружина польського політика, намагається знайти відповідь на питання, які турбують не лише її: «Як сталося, що після падіння комунізму все більше політиків сучасного світу стали толерантними до ксенофобії та відверто радикальних проявів нетерпимості? Як до влади змогли прийти такі люди як Дональд Трамп, Владімір Путін та Віктор Орбан?».


Енн Епплбом опублікувала цю книгу 2020 року, і завершила роздумами над тим, хто буде більш популярним в масах після коронакризи: авторитаристи, популісти чи демократи? У 2022 році коронавірус відійшов у минуле, але питання залишається актуальним і нині.



Пітер Померанцев, «Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності»


«Мета російської пропаганди — щоб ніхто нікому не довіряв», — говорив в інтерв’ю українським журналістам британський публіцист Пітер Померанцев. Син радянських дисидентів, у віці 10 місяців Пітер із батьками емігрував із Києва до Німеччини, а згодом — до Великої Британії. Після закінчення Единбурзького університету близько десяти років працював на російському телебаченні, а після повернення до Британії досліджував пропаганду та методи впливу, що використовують диктаторські режими, зокрема російський.


В книзі Померанцев зосереджується на людських історіях та впливі на них цілої індустрії маніпулювання громадською та особистою думкою. Ми бачимо, як працюють на величезній ботофермі в росії, як філіппінський політик намагається придушити місцеву незалежну журналістику за допомогою інтернет-фейків, які інформаційні війни ведуть сербські радикали та, зрештою, на чому побудована велика російська машина із продукування брехні про Україну. Померанцев на прикладах пояснює, як не потрапити на гачок пропаганди та маніпуляцій. Але він не лише теоретик. Для написання цієї книги він багато подорожував світом та спілкувався з усіма героями — і створив живу історію фейків, ботів, воєн у фейсбуці та революцій у твіттері, які рано чи пізно призводять до реальних боїв і руйнувань.